У дослідженні взяв участь 81 керівник галузі, більшість із яких очолюють приватні європейські стартапи з активами на доклінічних та ранніх клінічних стадіях розвитку. На тлі потужної хвилі угод між китайськими розробниками та західними фармгігантами вагома частина респондентів вважає, що саме Китай перехоплює ініціативу і стає головним центром тяжіння для колаборацій.
Утім, США все ще утримують першість: 29 респондентів назвали саме цю країну найважливішим партнером у майбутньому. Китай посів друге місце з невеликим відривом — 24 голоси, а ще 12 топ-менеджерів вважають, що явного лідера чекати не варто.
Сама ж Європа опинилася на скромній третій позиції — лише 11 респондентів вірять у те, що регіон зможе стати головним осередком інноваційних угод. Оцінюючи поточну конкурентоспроможність ЄС як хабу для укладання угод за пʼятибальною шкалою, учасники поставили їй середню оцінку 2,8.
Близько половини опитаних зазначили, що політична та регуляторна невизначеність у США робить ЄС привабливішим майданчиком для розробки та колаборацій. Водночас спроби регіону скористатися цією можливістю впираються у труднощі з залученням фінансування. Відповідаючи на запитання про головні барʼєри для укладання угод у Європі, 34 керівники прямо вказали на брак доступного капіталу. Серед інших істотних перешкод назвали розрив в оцінці вартості компаній між покупцями й продавцями (13 голосів) та жорстку конкуренцію з боку дешевших і динамічніших китайських активів (12 голосів).
Коли ж лідерів індустрії запитали, яку єдину проблему вони розвʼязали б просто зараз, 42 респонденти обрали доступ до капіталу. Для порівняння, ефективність клінічних випробувань та регуляторні обмеження обрали лише 11 та 8 керівників відповідно.
Майже 80% опитаних вважають, що головним стримуючим фактором для інвестицій у європейські біотехнології є «надмірне несприйняття ризиків» з боку місцевих інвесторів.
