Завод, названий Orca, на честь ісландського слова «orka», яке означає «енергія», складається з чотирьох блоків, кожен з яких складається з двох металевих ящиків, зовні схожих на контейнери, які використовуються для морських перевезень.
За словами компаній, швейцарської Climeworks і ісландської Carbfix, при роботі на повну потужність завод буде щорічно споживати з повітря 4 000 тонн вуглекислого газу.
За даними Агентства з охорони навколишнього середовища США (EPA), це відповідає викидам приблизно від 870 автомобілів.
Для збору вуглекислого газу установка використовує вентилятори для втягування повітря в колектор, всередині якого знаходиться фільтруючий матеріал. Як тільки фільтруючий матеріал заповнений CO2, колектор закривається і температура підвищується, щоб вивільнити CO2 з матеріалу, після чого можна зібрати висококонцентрований газ.
Потім CO2 змішується з водою перед закачуванням на глибину 1000 метрів у прилеглу базальтову породу, де він скам’яніє.
Прихильники так званого уловлювання та зберігання вуглецю (CCS) вважають, що ці технології можуть стати важливим інструментом у боротьбі зі зміною клімату.
Критики, однак, стверджують, що технологія як і раніше занадто дорога, і для її масштабного використання можуть знадобитися десятиліття.
Раніше НВ писав, що дослідники Корнельського і Стенфордського університетів стверджують, що виробництво і спалювання блакитного водню може завдати клімату більше шкоди, ніж спалювання викопного палива.
Вуглекислий газ і його згубний вплив на атмосферу Землі став великою проблемою, на яку вказували все більше вчених. У 2015 році світ прийняв Паризькі угоди, головною метою яких було утримати зростання середньої температури до 1,5 — максимум 2 ° C. Одним з головних пунктів було скорочення концентрації вуглекислого газу в атмосфері.
Повністю обмежити його появу людство не в силах: виверження вулканів, згоряння органічних речовин в повітрі і навіть гази тварин є природними джерелами вуглекислого газу в нашому світі. Однак і ми вносимо істотний внесок в цю проблему, спалюючи паливо для отримання тепла, електроенергії і поїздок на роботу.
Ще в 1970 році для виправлення цієї проблеми деякі вчені запропонували масштабний перехід на водень як паливо. Деякі автовиробники навіть почали випускати водневі автомобілі. В Естонії нещодавно в тестовому режимі запустили безпілотні шаттли — «екологічні» аналоги маршруток, що працюють на водневому паливі. На водневе авто пересів навіть Папа Римський Франциск.
