Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Акцію «Голоси, що чекають» ми проводимо напередодні Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень. Сьогодні матері, дружини, сестри читатимуть свої вірші, ділитимуться своїми переживаннями і болем. Ці акції дуже потрібні, адже вони показують те, як багато українських родин живуть в очікуванні рідних, як багато родин потребують підтримки, щоб про їхніх рідних пам'ятали, боролися так, як за нас боролися наші хлопці на фронті», - сказала співорганізаторка акції Христина Мицько.
Чоловік Христини зник безвісти 9 червня 2024 року. Вона об'єднала родини зниклих безвісти та військовополонених, організовує акції та проводить зустрічі взаємопідтримки.
Учасники акції спільно помолилися за українських захисників. А також прикріпили символічні синьо-жовті серця з написом «Поки моє серце б'ється - я чекаю тебе» до фотографій зниклих безвісти та полонених військовослужбовців.
Ярослав Мручок дбайливо прикріпив синьо-жовте серце до фотографії свого сина Ігоря. Він зник безвісти три роки тому на Покровському напрямі. "Ми чекаємо його і віримо,
що зможемо його обійняти", - сказав чоловік.
Читайте також: Офіс омбудсмана РФ верифікував 79 осіб, які вважалися безвісти зниклими - Лубінець Під час заходу рідні зниклих безвісти та військовополонених читали свої вірші. Серед них Марина Сорока з Маріуполя. Її чоловік Михайло потрапив у полон п'ять років тому на Азовсталі. Родина переїхала у Тернопіль з окупованого Маріуполя.
«Тривалий час я не мала жодної звістки про чоловіка. Лише знала, що офіційно вони вийшли із Азовсталі 20-го травня 2022 року і потрапили в полон. Через деякий час я отримала інформацію від звільнених хлопців, які бачили Михайла. Вони розповідали, що він живий і здоровий, тримається, чекає на звільнення. А зараз мені відомо, що мого чоловіка засуджено. Я маю звістку, що наприкінці серпня він має бути переведений до виправної колонії. Куди саме, мені не відомо. Його засудили на п'ять років і шість місяців позбавлення волі», - зазначила Марина.
Вона переконана, дуже важливо розповідати історії полонених і зниклих безвісти, аби українці знали більше про своїх захисників, їх імена та могли підтримати їхні родини.
Під час акції на алеї «Надії» підняли синьо-жовтий, біло-чорний, а також синьо-чорний прапор «Між небом і землею». Відтепер цей стяг майорітиме на бульварі Тараса Шевченка поруч із Державним Прапором України та Прапором Надії. Напередодні виконавчий комітет міської ради затвердив синьо-чорний прапор офіційним пам’ятним та громадським символом пам’яті, шани, надії та солідарності з родинами захисників, захисниць і цивільних, які зникли безвісти за особливих обставин.
Як повідомляв Укрінформ, в Києві пройшла акція щодо звільнення українців з російського полону.
