З 13 по 24 травня у французькому місті Канни відбувається найбільший кінофестиваль світу. За традицією, він запам’ятається розчаруваннями, новими відкриттями та гламурними світлинами з червоних доріжок.
По дорозі на кінофестиваль, кінокритикиня УП.Культура Соня Вселюбська розповідає, з якої ноти починається цей кінофестиваль, перераховує найочікуваніші прем’єри та розповідає, як представлена на ньому Україна.
На лазурному узбережжі розпочинається Каннський кінофестиваль – найголовніша кіноподія року. Кінопрофесіонали з усього світу перевантажують транспортні сполучення регіону, дістаються до свого неймовірно дорогого орендованого житла.
Гостей зустрічає крихітне містечко, чия інфраструктура у повній готовності прийняти щонайменше 40 000 людей. В епіцентрі всього цього – величезна зала Люм’єр із тією самою червоною доріжкою. На ній розвішано гігантський постер 78-ї едиції – кадр із фільму французького автора Клода Лелуша "Чоловік і жінка".
Підготовка до проведення Каннського фестивалю
Thomas Kronsteiner/Getty Images
РЕКЛАМА:
Тоді, у 1966 році, цей фільм здобув "Золоту пальмову гілку",
але, за словами фестивалю, всі нагороди "меркнуть перед красою їхнього кохання". Вперше в історії фестиваль вирішив представити подвійний офіційний постер, віддзеркалений у цій гендерній дихотомії. Канни використовують інтенсивність пристрасного кохання як інструмент єднання: у час, коли все хоче нас розділити та підпорядкувати, фестиваль прагне зробити протилежне – кажуть у стейтменті.
Втім, варто бути обережними з такою винятковою французькою люб’язністю, адже вона може приховувати насильницький ескапізм. Такі судження можуть бути виправданими, зважаючи що президенткою журі стала Жюльєт Бінош, яку ми добре запам’ятали за ультрасолідарність з усіма й одразу під час церемонії вручення Європейської кіноакадемії. Утім, це велика честь для акторки, адже у 1985 році вона вперше пройшлася Каннськими сходами на прем’єрі фільму "Рандеву" – і через 40 років повертається вже в такому статусі.
Підготовка триває
Thomas Kronsteiner/Getty Images
Інновації та кінокритика Цього року особливо відчувається, що час не стоїть на місці – ця едиція вже обіцяє запам’ятатися різноманітними технічними інноваціями та похитуванням усталених правил.
Із найприємнішого – у тій самій залі Люм’єр встановлено імерсивну звукову технологію Dolby. Організатори детально прозвітували, скільки динаміків і кабелів було вбудовано, і зазначають що це важливий технологічний крок.
Охорона фестивалю вже патрулює місто
VALERY HACHE/Getty Images
Інновації також надійшли з неочікуваного боку – за день до початку фестивалю Канни вирішили оновити правила дрес-коду. Відтепер заборонено з’являтися на доріжці у "голих" сукнях і в об’ємних нарядах зі шлейфами – бо вони заважають як на доріжці, так і в залі. Можна лише уявити, якою панікою зараз охоплені зіркові стилісти.
А от в одній сфері інновації не настали зовсім, а стан справ навпаки – регресує в небезпечному напрямку. Так само рівно за день до старту фестивалю видання Hollywood Reporter опублікувало відкритого листа міжнародних журналістів, які скаржаться на вкрай обмежені можливості прес-активностей на фестивалі.
На своїй класичній пресконференції напередодні кінофестивалю директор Тьєррі Фермо багато говорив про безцінну працю тих, хто пише про кіно, зазначивши, що Канни є успішними тільки завдяки їм.
У відповідь кіножурналісти підготували лист обґрунтованих образ, підписаний понад сотнею людей. Колеги скаржаться на те, як нині стало практично неможливо отримати інтерв’ю із зіркою на великому фестивалі, що особливо прикро цього року, адже ця едиція – одна з найзірковіших за останнє десятиліття.
Зала золотої пальмової гілки.
festival-cannes.com
Йдеться не лише про люксову публікацію задля професійного хизування, а й про той факт, що за такі інтерв’ю журналісти отримують добрі гонорари, які компенсують значну частину витрат на перебування.
Сьогодні ж поява великих кінозірок обмежується лише обов’язковою пресконференцією, яка транслюється на YouTube, а їхні студії та PR-агенти ретельно обирають вузьке коло найбажаніших медіа, які забезпечать їм блискучу промокампанію. Це вказує на кризу, характерну для сучасної світової кінокритики – змішування реклами та незалежної думки.
Що дивитимуться Цьогорічна селекція основного конкурсу виглядає не лише винятково зірково, але й надзвичайно цікавою. В основному конкурсі програмери зібрали 22 фільми, об’єднавши маловідомі інтригуючі імена європейських режисерів із довгоочікуваними прем’єрами голлівудських гігантів.
Серед найочікуваніших світових прем’єр: Вес Андерсон із черговою візуально вивіреною іронічною драмою "Phoenician Scheme"; автор постгорорів Арі Астер із ковідною драмою "Eddington"; романтик Річард Лінклейтер із фільмом про Годара "Nouvelle Vague"; володарка гілки 2021 року Жулія Дюкорно з новим бодігорором "Alpha" – називаємо лише декількох.
Вже сьогодні на червоному хіднику з'являться світові зірки та режисери.
Tristan Fewings / Getty Images
Основна програма також нагадує про свою традицію знову й знову запрошувати у конкурс улюблених режисерів. На пресконференції до Фермо прозвучала претензія, що брати Дардени були відібрані до основного конкурсу вже дев’ятий раз, на що той відповів, що така лояльність – риса фестивалю, так було завжди, наприклад, з Бергманом.
Фестиваль також лояльний до режисера білоруського походження з українським громадянством Сергія Лозниці. На фестивалі Лозниця уперше бере участь в основному конкурсі – хоча загалом це вже його десятий візит до Канн. Торік у позаконкурсній секції показали його фільм "Вторгнення" – док про повномасштабну війну в Україні,
яку він зрежисував дистанційно.
Цього разу – вперше за довгий час – його фільм ігровий. "Два прокурори", заснований на однойменному романі в’язня ГУЛАГу Георгія Демидова. Стрічка розповідатиме про випускника юрфаку Корнєєва, який, почавши працювати прокурором, стикається з жахливою реальністю сталінізму. Загалом, оголошуючи програму, Фермо підкреслив, що вони прагнули зібрати фільми, які спільною картиною відображатимуть сьогодення – тож цікаво, з якого боку його покаже Лозниця.
Режисер Сергій Лозниця
У позаконкурсних програмах, за класикою, розміщені гучні прем’єри й невідомі французькі режисери, яких преса жартома називає квотниками. Із найгучнішого – нова частина "Місія нездійсненна", і вже завтра Том Круз особисто пройде по доріжці.
У позаконкурсі також представлений темношкірий режисер Спайк Лі, який вирішив адаптувати японський фільм Акіри Куросави "High and Low" у сучасних нью-йоркських декораціях, запросивши для цього репера A$AP Rocky.
Але справді цікавою є секція "Особливий погляд", що покликана відкривати повнометражні дебюти й нові стилі молодого кіно.
Зазвичай секція заповнена ноунеймами, але цього разу фестиваль схитрував і додав кілька суперзіркових імен.
Нагорода Золотої пальмової гілки
Це три режисерські дебюти від дуже відомих акторів, які давно заявляли про бажання спробувати себе в режисурі. Крістен Стюарт представить фільм "The Chronology of Water" – жіноча драма про минулі травми, які лікує письменництво, а Скарлетт Йоханссон представить стрічку "Eleanor the Great" про жінку похилого віку, яка вирішує змінити своє життя.
Втім, найінтригуючою серед них є фільм "Urchin" Гаррісона Дікінсона. Останніми роками молодий британський актор здобув шалену популярність після таких хітів, як "Хороша-погана дівчинка" чи "Бліц", але завжди прагнув створювати власне. Його режисерський дебют розповідає про пригоди самодеструктивного чоловіка. У цьому фільмі знялася українська акторка Карина Химчук – для неї це лише третя велика стрічка після "Ти мене любиш?" і "Королі репу". Карина поділилася своїми очікуваннями від великої прем’єри:
"Рівно рік тому я сиділа в паризькому метро зі своєю колегою по зйомках і говорила, як би було круто поїхати зараз на Каннський кінофестиваль. А потім кажу: "Та ні, туди треба їхати з фільмом, а не просто так". Пройшов рік – і ось я їду не просто так. Це, безперечно, для мене особиста маленька перемога. Це знак, що я все роблю правильно і все йде так, як треба. Крок за кроком.
Дуже хвилююче – побачити фільм уперше. Ніколи не знаєш, як зрештою змонтовано фільм і яку роль ти у висновку відіграєш. Це моя перша роль англійською, тому хвилююся ще більше! Мені, як українці, важливо представляти українських акторів на високому рівні й показувати, що ми нічим не гірші".
Як представлена Україна Незадовго до початку фестиваль презентував імпровізовані покази документального кіно про війну в Україні. Українські медіа вже встигли зрадіти й поставити новини про те, що Україні присвячено цілий день на фестивалі, але далеко не все так радісно. Насправді це доволі дивна подія, яку складно класифікувати в класичних рамках фестивалю.
В одній із зал палацу фестивалю покажуть три фільми про війну в Україні: "Зеленський" – біографічна стрічка про президента, "Наша війна" про Покровськ і Сумщину, і "2000 метрів до Андріївки" – гучний фільм Мстислава Чернова. Якщо потужна репутація Чернова викликає інтерес, то решта – справжні "темні конячки".
Кадр з фільму "2000 метрів до Андріївки"
Українська правда була б рада відвідати всі покази, однак проблема в тому,
що фестиваль вирішив поставити їх на 13 травня – день відкриття, коли переважна більшість преси ще навіть не встигла прибути в аеропорт, а для тих, хто вже на місці та хоче подивитися фільм, виникає складність: на сайті бронювання квитків ці фільми відсутні в системі.
Але є ті хто вже перебуває на локації і змогли потрапити на показ. Виявилось, що документальний фільм про Зеленського показують французькою мовою без субтитрів. "Тому я просто дивлюсь на панорами Кривого Рогу та уривки виступів Кварталу-95 з мелодичним, але незрозумілим французьким войсовером. Багато людей вийшло одразу" – рапортує казахський кінокритик Ораз Керебайєв.
Зала під відкритим небом розміщена на пляжі
В секції студентського короткометражного кіно за нагороду змагатиметься фільм українки Поліни Піддубної "Моя бабуся – парашутистка". Це фільм виробництва Фільмуніверситету Бабельсберг Конрад Вольф, є гібридом документалістики і анімації, й досліджує звʼязок поколінь та питання ідентичності.
Thomas Kronsteiner/Getty Images
І все ж, найбільшим досягненням України на цих Каннах є фільм "Militantropos" – режисерський триптих від Аліни Горлової,
Лізи Сміт та Семена Мозгового. Це документальна стрічка, що спостерігає, як війна впливає на українську людину. Це фільм-довгобуд, який довго збирав фінансування на потужних документальних платформах і отримав свою прем’єру в паралельному конкурсі Quinzaine des cinéastes.
Взагалі останніми роками після обурень в сторону якості основної програми, серед міжнародних журналістів посилився тренд – з більшою увагою дивитись паралельні секції, тож те що фільм буде помічений – сумнівів не викликає. До речі, фільм змагатиметься з такими іменами, як Надав Лапід і Крістіан Петцольд, і це єдиний документальний фільм в цьому конкурсі. "Українська правда" вже переглянула стрічку і готує рецензію до світової прем’єри, яка відбудеться 21 травня.
Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!
Читайте також :
Рутина на межі життя і смерті. Рецензія на фільм "Війна" Алекса Гарленда
