У футболі є речі, які важко приймати емоційно, але які диктує здоровий глузд. Іноді наймужніше рішення – не йти у лобову атаку, а вчасно зробити крок убік. Саме в такій ситуації сьогодні опинилася збірна України у відборі на чемпіонат світу-2026. Попереду – два матчі, з Францією та Ісландією. Від перших відстаємо на 3 очки, інших на таку ж кількість балів випереджаємо.
Й здається, що треба проговорити вголос те, про що десь пошепки, десь під виглядом жарту багато розмовляють чимало вболівальників: було б логічніше пожертвувати матчем з французами й зберегти сили на вирішальний матч з Ісландією.
Франція – це не наш фінал.
Так, завжди хочеться боротися до останнього. Хочеться побачити, як Забарний в Парижі намагається довести, що нема в нього ніякої кризи, як Калюжний в центрі поля показує Канте, що дарма той повернувся у збірну, а Ванат доводить, що якщо в когось дійсно криза, то в Конате, а не в Забарного.
А потім вимкнути консоль, так.
Давайте чесно: вдома Франція – майже непереможна, коли мова йде про відбір до чемпіонатів світу у XXI столітті: одна поразка у 2013-му від Іспанії,
чинного на той момент чемпіона світу та Європи. Ми зараз маємо трохи слабший склад, ніж ті іспанці, зовсім трішечки. Й це половина справи, адже французи мають зараз більшу глибину, ніж тоді, рівень кадрового запасу неймовірний.
Чемпіонати Європи нібито дають трохи більше доказів, що можна ж обіграти й їх – у відборі на турнір 2008-го це зробили шотландці, на турнір 2012-го – білоруси. Але то були невдачі на старті відбору (з білорусами от взагалі в першій грі прямо), й та криза, в котрій був французький футбол тоді, особливо восени 2010-го після всіх скандалів на ЧС, аж ніяк не може бути порівняна з поточним станом справ.
Статистика ігор України з французами при цьому, у будь-які часи та за будь-якої ситуації в командах, не надто тішить: 1 перемога в 13 матчах, ті самі легендарні 2:0 в Києві восени 2013-го, після котрих, здається, команда й тренер самі не знали, що робити у Парижі, й були розбиті командою Дешама.
Усе інше – в найкращому випадку героїчні нічиї,
як двічі було у відборі на попередній ЧС. Й це нібито мало б додавати оптимізму: «Ну яке тут здаватися, вдома он взагалі перший тайм виграли». Але варто нагадати і те, що навіть на той момент французи вже втекли від наших у таблиці на 4 бали й нічия їх цілком влаштовувала.
Але, добре, можна собі казати, що будь-які серії рано чи пізно закінчуються, згадувати не те що іспанців, а болгар, котрі в 1993-му прибили Францію у них вдома, й тамтешній коментатор Ніколай Колєв кричав «Бог – болгарин». Проте далі все одно треба буде грати не за перше місце, а за друге. Тому що втратили два очки в Баку, і без них ми просто наздоженемо у випадку перемоги Францію, котра йтиме першою, якщо тільки перемога не буде крупною. Бо головне в цьому відборі за рівності очок – різниця голів, а вона в України +1, а у Франції – +6.
Звісно, можна вірити у диво в Баку, вже чекаючи, що от ісландців там теж зупинять. Але шанси на це після перемоги 5:0 вдома від Ісландії… Ну, скажімо, доволі умовні. Й доволі ймовірним виглядає розвиток подій, за котрого ісландці, котрі й так мають кращу різницю голів,
ніж українці, ще покращують її, а Україна основним складом програє Франції і змушена грати на перемогу в останньому турі. Бо нічия через той таки клятий удар Махмудова з пенальті в Баку робить це необхідністю.
Для виходу в плей-оф Україні треба обіграти Ісландію – але є навіть сценарій прямого виходу на ЧС!
Ісландці – команда, що грає на межі фізичних можливостей. Вони нав’язують боротьбу в кожному епізоді, виграють м’ячі у повітрі, вмикають пресинг без пауз. Щоб перемогти таку команду, треба бути свіжим й ментально, й фізично. Як у збірної України в останні роки йдуть другі (а іноді й треті) матчі в спарці? Печальніших історій не знайдете…
Давайте тут просто от 2020-ті роки візьмемо.
Ліга націй 2020: поразка 0:4 від Іспанії після перемоги над швейцарцями, перемога над Іспанією після поразки від німців, незіграний матч зі швейцарцями після поразки від німців.
Відбір ЧС-2022: нічия з фінами вдома після героїчної нічиєї в Парижі, далі там ще й третя гра була, де теж нічия, вже з Казахстаном. Нічия з Францією після нічиєї з Казахстаном. Нічия з боснійцями після перемоги над фінами.
Нарешті поразка від валлійців після перемоги над шотландцями.
Ліга націй-2022: перемога над вірменами після перемоги над Ірландією, але в третій грі – нічия з тими ж ірландцями. А потім тріада – поразка в Шотландії, перемога над Вірменією й нічия з Шотландією в грі, де для першого місця треба було перемагати.
Відбір ЧЄ-2024: мінімальні 1:0 з Мальтою після перемоги над македонцями, поразка Італії після нічиєї з Англією, перемога над Мальтою після перемоги над македонцями. В плейоф – надзусилля й дві вольові перемоги, з боснійцями та ісландцями.
Ліга націй-2024: поразка від Чехії після поразки від албанців, нічия з Чехією після перемоги з Грузією, перемога над Албанією після нічиєї з грузинами. В плейоф – поразка бельгійцям після стартової перемоги.
Відбір ЧС-2026: нічия з Азербайджаном після поразки від Франції та вистраждана перемога над Азербайджаном після успіху з ісландцями.
Фактично єдиним матчем, котрий точно можна заносити без обмовок в актив, була гра з Іспанією. Чому не вношу сюди нічию з французами у відборі на ЧС-2022, вже писав вище – їх, на відміну від іспанців,
та нічия цілком влаштовувала. Зовсім без проблем було лише з Мальтою (та й там, вдома лише на 72-й з пенальті забили), усі інші – в кращому випадку дуже-дуже героїчні перемоги, як от у плейоф кваліфікації на останнє Євро. При цьому в кожному турнірі були втрати із суперниками, котрі за рівнем точно не були сильнішими за Україну.
То чи не варто все ж думати стратегічно? Так, «запланувавши» невдачу у Парижі, ми нібито стаємо на межу прірви, бо повинні будемо перемагати ісландців. Але ми й так, і так будемо змушені це робити з дуже великою ймовірністю. Але у випадку, коли з французами гратиме основа, сил на ісландців точно буде менше.
Це не випадковість, а системна річ: фізичні й емоційні ресурси не безмежні, особливо у збірної, гравці якої більшість сезону проводять або у наднавантажених клубах топ-5, або в українському чемпіонаті без стабільного ритму і з необхідністю рипатися туди-сюди під час євровояжів. Саме тому стратегічне розподілення сил – не забаганка, а вимога сучасного футболу.
Можна багато було критикувати «Динамо» та Шовковського з Суркісом минулого року,
але тоді рішення грати частину матчів в Лізі Європи неоптимальним складом, аби зберегти сили на боротьбу за золото, було дорослим. Й принесло успіх.
Ситуацію можна вивернути ще й таким чином, що у нашому випадку другий склад може бути не просто експериментом, а й мотиваційною ін’єкцією. Це шанс для тих, хто сидить у тіні зараз, показати, що вони готові допомогти команді. Й десь спробувати на надмотивації проявити себе та здивувати суперника.
Прагматизм – це зрілість, вміння бачити мету на кілька кроків уперед. І якщо для виходу на чемпіонат світу потрібно відмовитись від спроби героїчного спротиву Франції – це не поразка, це ознака дорослішання збірної. Так, із ризиком отримати потім на горіхи у випадку невиграшу в Ісландії в останньому турі. Але якщо ми не здатні обіграти команди рівня Ісландії на замовлення, то про чемпіонат світу не варто казати. Це не Франція, ще раз підкреслю. І таких «ісландій» далі у плейоф, якщо зараз все складеться, буде ще дві.
І якщо Україна справді хоче бути серед учасників чемпіонату світу, вона має навчитися мислити як збірна,
що грає на дистанцію, а не лише на емоцію. У тому числі й готуючись розподілити сили на плейоф далі, де таких «ісландій» буде дві, й принаймні з першою (якщо це не буде умовна Італія) варто буде десь когось й притримати. Не викладати все у зустрічі з першим суперником, який трапився, а вміти холоднокровно притримати резерв.
Чесно – не вірю в те, що Ребров наважиться на це, за всієї його бравади у спілкуванні зі ЗМІ. Але було б добре, якби він хоча б задумався над тим, щоб залишити в резерві із французами 4-5 гравців, котрі будуть ну дуже вже потрібні за кілька днів з Ісландією.
І це ще не беру потенційну ймовірність, що хтось отримає картку й буде змушений пропускати гру з Ісландією. Таких гравців наразі 8: Конопля, Матвієнко, Миколенко, Михайличенко, Калюжний, Маліновський, Очеретько, Шапаренко.
Пропозиція приберегти сили на матч з Ісландією має зрозуміле вразливе місце й викличе чимало негативу. Це зрозуміло, емоції хочеться отримувати позитивні, а негативні – не хочеться (а ще вода мокра, а Київ – столиця України). Бувають гросмейстерські нічиї, а тут – думка про гросмейстерську поразку. Й мату тут навряд чи уникнути, даруйте за отакий от каламбур.
Але, здається, є доволі багато раціональних аргументів, аби все ж зробити ставку не на ідеальний основний склад. Принаймні частково. І тоді за кілька днів шансів на позитивні емоції після гри з Ісландією буде відчутно більше.
Ризикнете, Сергію Станиславовичу?
Збірна України має безумовну підтримку, навіть якби її очолив сам дідько
Чим Франція допомагає Україні: літаки, зброя, кров та навіть рибальські сітки
Фото: УАФ