Відео

48 команд, ціни на квитки та особиста вигода Інфантіно і Трампа – плюси і мінуси ЧС-2026 за версією Лама

24 чер•Tribuna.com

Чемпіон світу Філіпп Лам аналізує футбольні теми та обговорює їхнє стратегічне значення для суспільства, економіки та політики.

Серія колонок «Погляди футболіста» записана журналістом видання Zeit Online Олівером Фрічем та публікується в різних європейських країнах як вітальний жест усьому континенту. В Україні їх можна читати ексклюзивно на сайті Tribuna.com.

***

Я можу годинами дивитися відео із шотландськими вболівальниками. У кілтах вони марширували Бостоном під звуки волинок. На стадіоні ж Тартанова армія несамовито підтримувала свою команду, яка здобула перемогу над Гаїті – першу на чемпіонатах світу аж за 36 років.

Після матчу шотландці вирушили на бейсбол. Співаючи пісні у своїх традиційних червоних гольфах, вони перетворили домашню гру «Бостон Ред Сокс» одночасно і на частину ЧС, і на одну з його родзинок. Просто на трибунах їм пояснювали правила цього виду спорту, який нам, європейцям, часто здається доволі заплутаним.

Я бачив відео, де місцевий фанат, ледь стримуючи сльози, дякував шотландцям «за найкращий час» у його житті. Тепер на шотландське вторгнення чекає Маямі.

Схожі враження всюди залишають по собі й норвежці з нідерландцями.

Гасло «Об’єднані футболом» для вболівальників – не просто слова.

Як турнірний директор Євро-2024 я мав власний досвід знайомства зі шотландцями. Вони миттєво підкорили серця німців. Між людьми зав’язалися дружні стосунки – і кожна зі сторін їх неабияк поважає. Моя донька, наприклад, й досі зберігає значок, який подарував їй шотландський уболівальник.

Коли мене запитували про сенс великих спортивних подій, я завжди згадував чемпіонат світу 2006 року. Довгий час моя відповідь була такою: це найважливіший турнір у моїй кар’єрі, тому що я відчув, що означає грати за свою країну, а сама Німеччина тоді відкрилася світові по-новому. Лише згодом, після знайомства зі шотландцями, я зрозумів – головну роль у таких турнірах відіграють саме гості.

Яке ж це щастя, що шотландці беруть участь у цьому чемпіонаті світу. За старого формату з 32 командами вони, ймовірно, навіть не кваліфікувалися б. Хіба цього аргументу вже недостатньо, щоб підтримати розширення турніру до 48 збірних?

Нова кількість учасників викликала чимало критики.

Нещодавно турнір розкритикував президент УЄФА Александер Чеферін, заявивши про зниження якості змагання. У відповідь тринадцять неєвропейських федерацій, серед яких і Марокко – півфіналіст ЧС-2022, – опублікували відкритий лист протесту.

Слова президента УЄФА показують, що інтереси його організації відрізняються від інтересів решти футбольного світу. Європа бачить, як інші регіони поступово наздоганяють її, і побоюється втратити своє домінування. Водночас місія ФІФА полягає в розвитку футболу всюди. А цього неможливо досягти без участі інших складових. Тож різницю в рівні команд доведеться прийняти.

У перших восьми фінальних турнірах чемпіонату світу була лише одна африканська збірна – Єгипет у 1934 році. Ба більше, у 1966-му, в розпал деколонізації, всі африканські країни бойкотували ЧС в Англії через те, що ФІФА не гарантувала їм прямих путівок, а змушувала боротися за них у стикових матчах проти команд із Європи та Океанії.

Футбол уже давно є найпопулярнішим видом спорту більш ніж у половині країн світу, і його популярність продовжує зростати. Нинішній чемпіонат світу дарує нам героїчні історії з усіх куточків планети.

Демократична Республіка Конго зіграла внічию з Португалією та Роналду, а дебютант Кабо-Верде досяг того ж результату в матчі проти чинних чемпіонів Європи – Іспанії.

Уперше на ЧС виступає команда з Центральної Азії. Було приємно спостерігати, як головний тренер Узбекистану Фабіо Каннаваро – чемпіон світу та володар «Золотого м’яча» у 2006-му – святкує гол разом з автором голу Аббосбеком Файзуллаєвим, коли той зрівняв рахунок у матчі з Колумбією.

У перші тижні турніру увагу ділять між собою Мессі, Мбаппе, Кейн, Голанд та аутсайдери. Дуже скоро у заголовках знову будуть одні зірки. Завдяки новому формату з 1/16 фіналу груповий етап дедалі більше нагадує перший раунд кубкового турніру. Жоден традиціоналіст не захоче скасувати таку стадію в національних кубках, але на чемпіонаті світу багатьох це дратує.

Загалом я вважаю, що ФІФА багато в чому рухається правильним шляхом. Часто її звинувачують у тому, що вона надто зосереджена на економічному зростанні – але ж це просто необхідність. Будь-який сільський футбольний клуб знає принцип – спортивна подія має приносити дохід.

Критикувати потрібно там, де для цього справді є підстави. Наприклад, щодо вартості квитків. ФІФА максимізує ціни, не надаючи чесної інформації про реальний попит. Так само мене дратує регулярне повернення до ідеї проводити чемпіонат світу кожні два роки. Турніру потрібен час до і після проведення, щоб залишити по собі довготривалий слід.

Ще більше календар перевантажив роздутий клубний чемпіонат світу. Додатковий турнір на кілька тижнів, інколи за екстремальних температур, ще сильніше збільшив навантаження на футболістів. Скільки ще матчів і змагань зможуть витримати гравці?

Найбільше занепокоєння викликають тісні зв’язки Джанні Інфантіно з впливовими фігурами на кшталт Дональда Трампа. Виникає підозра, що вони використовують свої посади і заради особистої вигоди. Чемпіонат світу поступово перетворюється на товар. Через це футбол втрачає довіру. Уболівальники відчувають дискомфорт і дедалі важче відокремлюють сам турнір від ФІФА.

Футбол базується на правилах і є універсальною мовою. Жодна інша подія не привертає протягом місяця такої глобальної уваги, як чемпіонат світу.

Саме тому футбол є ідеальним інструментом для того, щоб людство домовлялося про те, як ми хочемо жити разом. Але водночас його дедалі сильніше тягнуть у бік люди з іншими, значно сумнівнішими, цілями.

Щоб цьому протистояти, потрібні сильна Європа та сильний УЄФА. Саме тому Александер Чеферін правильно робить, обіцяючи доступні ціни на квитки на Євро-2028. Також він хоче подбати про те, щоб житло й транспорт залишалися фінансово доступними. Футбол не повинен ставати привілеєм обраних.

І нарешті – найголовніше.

«Світ у гостях у друзів» – таким був девіз чемпіонату світу 2006 року. Саме так я відчував це в ПАР і Бразилії – на двох інших мундіалях, на яких я грав. І саме таким футбол має залишатися в майбутньому.

Як європейський футбол має відреагувати на те, що чемпіонат світу 2034 року присудили Саудівській Аравії

Фото: Craig Williamson/SNS Group via Getty Images, Yuri CORTEZ / AFP via Getty Images, Toya Sarno Jordan - FIFA/FIFA via Getty Images

бейсбол, гольф, Посад, Змагання, Перемога

Читайте ще