На посаду прем'єр-міністра Польщі повертається Дональд Туск — найуспішніший польський політик останніх десятиріч, який зробив блискучу кар'єру в Євросоюзі, однак повернувся на батьківщину, щоб покласти край ультраконсервативному курсу правлячої партії Право і справедливість.
11 грудня сотні поляків, прихильників Дональда Туска, зібралися у кінотеатрах Варшави з попкорном, щоб переглянути незвичайний «спецпоказ». У такий спосіб вони зловтішно «проводжали» восьмирічну епоху правління консервативної партії Право і справедливість (PiS). На великих екранах транслювали засідання польського парламенту, під час якого чинний прем'єр-міністр Матеуш Моравецький, представник PiS, прогнозовано не зміг набрати достатньо голосів для вотуму довіри своєму уряду, натомість відкривши шлях для прем'єрства і нового кабінету Дональда Туска. Його склад мають затвердити 12 грудня, а Туск став прем'єром вже вчора.
За підсумками парламентських виборів 15 жовтняпартія Туска, Громадянська платформа, формально поступилася PiS і посіла друге місце, однак воно було рівнозначно перемозі. Політсила набрала достатньо голосів,
щоб сформувати урядову коаліцію з трьома іншими опозиційними партіями і висунути на посаду прем'єр-міністра Дональда Туска.
Туск вже був прем'єр-міністром Польщі в 2007—2014 роках, однак його друге «пришестя» на цю посаду сталося в знаковий час. У Брюсселі сподіваються, що політик поверне Польщу до тісної співпраці з ЄС замість розбрату останніх років через антидемократичні реформи і авторитаризм уряду PiS. Протягом восьми років правляча партія перетворила громадське телебачення країни Польщі на пропагандистський інструмент, максимально обмежила права на аборти та демонізувала ЛГБТ+ спільноту, мігрантів і біженців. Крім того, було заморожено десятки мільярдів євро європейського фінансування для Польщі через суперечки Варшави з Брюсселем у питаннях верховенства права. Зокрема це сталося через скандальну судову реформу, внаслідок якої призначення складу Національної ради правосуддя було поставлено в залежність від рішень парламентської більшості. Туск вже пообіцяв продемократичні зміни у всіх цих напрямках замість ультраконсервативного курсу PiS.
Також очікується,
що Туск спробує розв’язати вузол проблем, які накопичилися останнім часом у відносинах Києва і Варшави, підтримуватиме ідею прийняти Україну в ЄС і посилить табір проєвропейських урядів на противагу правим націоналістичним кабінетам у Словаччині, Угорщині,а тепер, ймовірно, і в Нідерландах.
NV нагадує 10 фактів, які варто знати про 66-річного Дональда Туска і про те, чому на нього нині покладено так багато очікувань.
1«Ні в житті, ні в історії немає нічого простого»: чому Туск називає себе кашубом, поляком і європейцем водночас
Дональд Туск народився в 1957 році у Гданську — великому портовому місті, де в 1970-х роках дав перші паростки, а на початку 1980-х вибухнув на повну силу антикомуністичний профспілковий рух Солідарність, який зрештою змінив історію Польщі. У численних інтервю він неодноразово підкреслював, який вплив на нього мав досвід його міста і його родини — політик завжди нагадує, що є вихідцем з сім'ї кашубів. Ця західнослов'янська етнічна меншина, представники якої мешкають здебільшого на північному заході Польщі, має власну мову і більше ніж тисячолітню історію.
Тож Туск воліє називати себе поляком, кашубом і європейцем водночас.
«Гданськ був типовим містом-фронтиром. Тут можна було бачити чимало меж між етносами. У дитинстві навколо мого дому було так багато кладовищ: мусульмани, юдеї, німці, поляки, православні», — згадував він в інтерв'ю FInancial Times. У родині він чув історії про те, як обох його дідів відправили до трудових таборів після нацистського вторгнення в Польщу в 1939 році, а також про родичів, що загинули на кораблях з біженцями, потоплених підводними човнами.
«Якщо ви зростаєте в мультикультурній чи багатомовній родині, якщо ви відчуваєте історію Гданська та всю історію ваших предків… Пригадую, навіть у 12-річному віці я відчував, що ні в житті, ні в історії немає нічого простого. Навіть у дитинстві я мав „імунітет“ до будь-яких спрощень. А вже дорослим, як політик, я усвідомив, що найкраще мати імунітет до будь-якої ортодоксальності, ідеології і, що найважливіше, націоналізму», — підкреслював Туск.
2Політв'язень-«щасливчик»: роки підтримки антикомуністичних рухів і лічені дні арешту
Коли в 1970 році у Гданську спалахнули перші масові протести після різкого підвищення цін на продукти — невдоволення,
що згодом переросте у політичний рух — Туску було 13 років. Він згадує, яке враження на нього тоді справило жорстке придушення протестів «буквально під вікном нашого будинку». «Я все бачив […] Я пам’ятаю кожну годину, — згадував Туск в інтерв'ю з FT у 2014 році. — Я бачив, як поліцейські стріляли в людей, як солдати стріляли в людей. Я дуже добре пам’ятаю це відчуття: не було жодних сумнівів, хто був на боці правди, а хто був поганою стороною. З цього моменту я знав, що майже завжди люди, яких б’ють, мають рацію. А люди, які б’ють, неправі. У той момент це було дуже очевидно».
Він також визнавав, що найгіршими у його підліткові часи в комуністичній Польщі були навіть не терор і бідність, а одноманітність і відсутність будь-яких надій на зміни. «Порушити цю одноманітність було спокусою», — розповідав Туск про одну зі своїх мотивацій надалі обрати політичну діяльність в епоху, коли Польща намагалася звільнитися з радянських тенет.
Перші кроки на цьому шляху майбутні прем'єр здійснив ще під час навчання в Гданському університеті, де вивчав історію. Він створив студентський комітет на підтримку антикомуністичного профспілкового руху,
що згуртувався довкола Солідарності. Туск активно підтримав знаменитий страйк гданських корабелів у 1980-му році, і в цей же буремний для Польщі період 80-х років отримав досвід прямого зіткнення з комуністичним режимом. Невдовзі після того, як Туск став співзасновником підпільного журналу Політичний огляд, в якому наполягав на перевагах ринкової економіки й економічного лібералізму, його заарештували. Щоправда, майбутньому політику пощастило: через три дні після його арешту було оголошено амністію для політв'язнів і він вийшов на свободу.
3Віцеспікер парламенту і політик загальнонаціонального масштабу в 40 років
У 1991 році, коли в Польщі пройшли перші демократичні парламентські вибори після десятиліть комуністичного режиму, Дональд Туск був вперше обраний у Сейм. Він потрапив у парламент від партії Ліберально-демократичний конгрес, створеної на основі громадського руху Ґданський конгрес лібералів, до керівного складу якого Туск входив.
Після серії почергово вдалих і невдалих для нього парламентських виборів 90-х років Дональд Туск у 1997 році, коли йому було 40 років,
став віцемаршалком (віцеспікером) Сейму, а в 2001 році заснував головний політичний проєкт свого життя — партію Громадянська платформа, з якою і досяг максимальних висот у польській політиці і від якої нині знову став прем'єр-міністром. Того ж року партія посіла третє місце на виборах, а Туск вдруге став віцеспікером парламенту. Ще через чотири роки його політсила покращила результати, посівши друге місце на виборах.
4Міг стати президентом Польщі раніше, ніж вперше очолив уряд
Президентські вибори 2005 року стали знаковими для Дональда Туска. По-перше, вони остаточно закріпили за ним статус важковаговика польської політики, а по-друге — поклали початок багаторічній війні польських консерваторів проти Туска.
Тодішній лідер країни Олександр Квасьневський завершував другий термін на посаді президента і не міг балотуватися знову, тож головними претендентами на крісло стали Туск і мер Варшави Лех Качинський, почесний голова партії Право і справедливість (PiS), яку очолював його брат-близнюк Ярослав.
Туск декларував намір забезпечити відокремлення церкви від держави,
виступав за швидку європейську інтеграцію та підтримував максимально вільну ринкову економіку. Натомість Качинський у тій кампанії був м’яким євроскептиком, сповідував консервативні погляди щодо церковного та інших соціальних питань та підтримував більше державне втручання в економіку. Зрештою Туск переміг у першому турі виборів президента, однак програв Качинському у другому (45,96% проти 54,04%).
Вже тоді опоненти використовували проти Туска методи чорного піару, якими неодноразово користувалися і пізніше. Так, як один з аргументів проти лідера Громадянської платформи використали той факт, що його дід Юзеф Туск під час німецької окупації Польщі був примусово залучений на службу до лав вермахту (хоча він втік звідти через лічені дні і приєднався до сил Війська Польського на Заході, бійці якого чинили опір нацистам).
5Перший посткомуністичний прем'єр Польщі, що зміг переобратися на посаду
Реванш у партії PiS Туск спромігся взяти вже через два роки. В 2007-му його Громадянська платформа виграла парламентські вибори, відтіснивши PiS на друге місце і отримавши право формувати уряд.
Так Дональд Туск вперше став прем'єр-міністром Польщі і залишався ним два терміни поспіль, у 2007−2014 роках. Туск став першим головою уряду у посткомуністичній Польщі, якому вдалося зберегти це крісло за підсумками двох парламентських кампаній (завдяки перемозі його партії на виборах 2011 року).
У цей період він залишався відданим своїм поглядам щодо політики вільного ринку, намагався розгортати кампанії для залучення іноземних інвестицій у країну, водночас керував програмою жорсткої економії й успішно провів Польщу через світову економічну кризу 2008 року. Певний період він також лобіював ідею приєднання Польщі до єврозони.
У зовнішній політиці обидва уряди Туска максимально сприяли більшій політичний та економічній співпраці Варшави з Євросоюзом. Польський прем'єр вдихнув нове життя у т.зв. Веймарський трикутник — співпрацю Польщі з Францією і Німеччиною, як була налагоджена з 1991 року, однак за часів Туска отримала новий розвиток. Три країни відновили регулярні зустрічі, взаємно узгоджували питання економічної, військової і політичної співпраці, хоча часом обирали суперечливий курс.
Зокрема саме тоді Варшава підтримала курс Парижа й Берліна на зближення з Росією: Польща відмовилася від блокади нової угоди про партнерство між ЄС і Москвою, а в РФ було скасовано довгострокову заборону на імпорт польського м’яса та сільськогосподарської продукції.
Однак в останній рік прем'єрства Туска (2014) вторгнення Росії в Крим поклало край цій політиці «зближення». Туск став одним з головних антиросійських голосів у ЄС, а парламентарі Польщі, Франції та Німеччини саме тоді здійснили першу спільну подорож в межах Веймарського трикутника — візит у Київ навесні 2014-го, який мав продемонструвати підтримку територіальної цілісності та євроінтеграції України на тлі російської агресії. А вже влітку 2014 року Туск попереджав про загрозу прямої, а не гібридної інтервенції Росії на територію України.
6Перший представник країн соцтабору, який очолив ЄС
2014-й рік став переломним для Туска не лише через вторгнення Росії в Україну. Саме тоді він перейшов на новий щабель у своїй політичній кар'єрі, відмовившись від ролі прем'єр-міністра Польщі заради найвищої посади в Євросоюзі.
30 серпня 2014 року Дональда Туска було обрано головою Європейської ради — формальним лідером органу, який об'єднує лідерів усіх країн — членів ЄС. Туск став другим в історії президентом Європейської ради (після Германа Ван Ромпея) і першою людиною на цій посаді, яка представляла європейські країни колишнього комуністичного табору.
Дональд Туск залишався головою Європейської ради максимально можливі два терміни поспіль (у 2015−2019 роках). У цей період йому як людині, як представляє ЄС на найвищих рівнях — зокрема самітах G7 та G20 — довелося реагувати на найскладніші геополітичні виклики. Зокрема Туск намагався напрацювати спільну відповідь країн Євросоюзу на військове вторгнення Росії в Україну (ще до повномасштабної війни), скоординувати політику ЄС у період міграційної кризи 2015−2018 років, а також впоратися з рішенням Великої Британії вийти з ЄС (зокрема саркастично заявляв, що в пеклі уготоване «окреме місце» для тих, хто закликав до Brexit без жодного подальшого плану дій та узгодження усіх нюансів відносин Лондона та Брюсселя).
Поступившись посадою голови Європейської ради Шарлю Мішелю,
Дональд Туск продовжив європейську кар'єру і в 2019—2022 очолював Європейську народну партію, найбільшу міжнаціональну політсилу в ЄС.
7PiS намагалася заклеймити Туска як «агента Німеччини»
Роки європейської кар'єри Туска дали привід його польським опонентам звинуватити колишнього прем'єра в тому, що він буцімто зрадив інтереси Варшави. Зокрема представники PiS та уряду Польщі неодноразово звинувачували Туска в тому, що він підтримав рішення Брюсселя заблокувати кошти для Польщі з фондів ЄС через проблеми з верховенством права в країні. Польська влада також виступала проти повторного переобрання Туска головою Євроради.
Зрештою це не завадило Туску в 2021 році повернутися до Варшави і відновити активну роль у польській політиці в ролі лідера Громадянської платформи. На виборах 2023 року правляча партія PiS побудувала свою кампанію на дошкульній критиці Туска. Однопартійці Качинського намагалися представити його іноземною маріонеткою, заявляючи, що його партія буцімто діє в інтересах Німеччини та Брюсселя, а не Польщі, а сам Туск є співучасником спроб ЄС нібито посягнути на суверенітет Польщі.
Коли ж 11 грудня 2023 року Туска знову було призначено прем'єр-міністром Польщі, лідер PiS Ярослав Качинський не втримався від нагоди особисто висловити йому свою неприязнь. Несподівано для всіх він піднявся на трибуну Сейму, щоб заявити в мікрофон Дональду Туску: «Ви є німецьким агентом!».
8«Друг, а не ворог»: Туск як головна надія Євросоюзу в 2024 році
Наприкінці поточного року журнал Politico поставив саме Дональда Туска на перше місце у своєму списку найвпливовіших людей, які визначатимуть долю Європи у 2024 році. «Протягом двох десятиліть двоє чоловіків вели боротьбу за душу Польщі», — відзначили автори рейтингу, нагадавши про боротьбу Туска за «демократичне, сучасне, європейське бачення» майбутнього країни та про намагання Качинського догодити «традиціоналістами, католицьким консерваторам і націоналістам». «Кожен з них мав шанс сформувати Польщу на свій лад — лише для того, щоб інший повернув стрілку годинника назад. Тепер, після восьми років правління [партії] Качинського, країна стоїть на порозі нової ери Туска, і вітер змін знову дме», — резюмувало видання.
Politico наголошує, що «відгомін повернення Туска відчує вся Європа» і виокремлює щонайменше декілька сфер, у яких варто очікувати змін після його обрання прем'єром:
- «Орбан втратить одного зі своїх найважливіших партнерів»: раніше Будапешт і Варшава убезпечили одне одному, ветувавши спроби позбавити права голосу уряди тих країни ЄС, де порушуються фундаментальні цінності Євросоюзу;
- Німеччина і Франція як лідери ЄС знову отримають в особі Польщі прогнозованого і надійного союзника, а безпекова співпраця Веймарської трійки може знову відновитися;
- «Київ зітхне з полегшенням»: хоча Польща рішуче підтримувала Україну протягом двох років вторгнення РФ, напруга останніх місяців призвела до ускладнення відносин між державами — тоді як Туск, «давній яструб щодо Росі"ї, закликав до непохитної підтримки Києва.
«Це кардинальна зміна у відносинах між Польщею та ЄС, тому що уряд [Моравецького], який йде, сприймав ЄС як „їх“, а Туск і новий уряд сприйматиме ЄС як „нас“, — сказав агентству колишній високопосадовець Євросоюзу,
який тісно співпрацював з Туском. — Це принципова різниця, тому що ви підходите до переговорів зовсім по-іншому, якщо знаєте, що говорите з другом, а не з ворогами».
Очікується, що європейські зв’язки Туска та обіцяні ним реформи допоможуть Польщі розблокувати десятків мільярдів європейського фінансування, нагадує Reuters. «Якщо хтось може повернути Польщу на демократичний шлях до ЄС, то це Туск, — запевнив журналістів агентства один із неназваних чинних високопоставлених чиновників ЄС. — Ми віримо в його лідерство».
Водночас, як нагадує Politico, Туск не зможе змінити Польщу за одну ніч. Для просування будь-яких законів йому доведеться покладатися на партнерів по коаліції. Крім того, у владних структурах Польщі залишається чимало союзників попереднього уряду, а на посаді президента країни — представник PiS Анджей Дуда, який вочевидь зможе протистояти Туску зі своїм правом ветувати парламентські рішення. Тож оскільки наступні президентські вибори в Польщі відбудуться не раніше 2025 року, варто очікувати, що «битва між Туском і Качиньським триватиме до останніх раундів»,
прогнозує видання.
І все ж, зауважує Politico, тріумфальне повернення Туска стало рідкісним нині прикладом відсічі популістам і «дещицею надії для центристів в усій Європі та поза її межами, які з відчаєм спостерігають, як популістські сили мігрують з маргінальних позицій у владу».
9«Росія — наша стратегічна проблема»: послідовний прихильник Києва у війні з РФ
Починаючи з 2014 року Туск намагався об'єднати ЄС довкола допомоги Києву, наголошуючи, що в Україні триває справжня війна, а не «конфлікт» та наполягаючи на розширенні антиросійських санкцій. Ще в той період він наголошував, що для Володимра Путіна і Росії «ЄС є проблемою». «Ми повинні зрозуміти, що Росія не є нашим стратегічним партнером. Росія — наша стратегічна проблема», — заявляв Туск.
А під час нової передвиборчої кампанії цьогоріч Дональд Туск критикував польську владу за політичний конфлікт з Україною, зокрема через сільскогосподарський експорт восени 2023 року.
Зокрема щодо України Туск висловлював такі переконання перед виборами:
- Називав Київ «абсолютно ключовим партнером» для Польщі. «Добрі стосунки і підтримка України, незалежність України, її присутність в оборонній та європейській спільності - це, мабуть, екзистенційне питання для нас, бути чи не бути», — заявляв Туск.
- Критикував владу Польщі за маніпуляції темою українських біженців. Туск нагадував, що уряд Польщі, сформований PiS, прийняв сотні тисяч українців, однак «не організував для них жодної інфраструктури — клінік чи шкіл», тож спекуляції цієї темою він вважав недоцільними. «Від самого початку ми повинні були серйозно розглянути, що ми можемо собі дозволити, коли йдеться про допомогу українським біженцям», — наголошував Туск.
- Заявляв, що польський уряд «розпочав несподівану суперечку з Україною в той час, коли, можливо, вирішується доля війни». Туск підкреслював, що в зерновій суперечці спосіб PiS лише намагалася здобути голоси виборців, однак «в жодному разі не захистила польських фермерів».
- Визнавав, що «іноді потрібно бути наполегливим» щодо України, але додав, що влада країни мала б від самого початку вести діалог з президентом України Володимиром Зеленським «як з партнером» [а не раптово змінювати тональність перед виборами]. На думку Туска, потрібно Україні допомагати, «але водночас бути чутливим до того, що в інтересах Польщі, а що ні». «Немає альтернативи проукраїнській політиці, але мають бути заходи, які захищають польські інтереси в цій політиці. Однак за жодних обставин ми не можемо дозволити собі раптову зміну тактики», — стверджував він.
за лічені дні до завтердження прем'єр-міністром Туск пообіцяв, що його майбутній уряд негайно займеться ситуацією на польсько-українському кордоні - у такий спосіб, щоб врахувати вимоги перевізників, однак розблокувати кордон.
Також очікується, що вже 14−15 грудня Туск зможе взяти участь у саміті лідерів ЄС, де розглядатимуть зокрема і питання про дозвіл на офіційний початок переговорів з Україною щодо її членства в Євросоюзі.
10Володар численних міжнародних нагород у політиці, гострого почуття гумору і 45-річного досвіду в шлюбі
У 2010 році Дональд Туск отримав у Німеччині Міжнародну премію імені Карла Великого, яка є найпрестижнішою європейською нагородою за внесок в об'єднання Європи. Він присвятив її жертвам Смоленської авіакатастрофи 2010 року, у якій загинули президент Польщі Лех Качиньський та найвище військове керівництво країни.
Туск був удостоєний вискоих політичних відзнак майже на всіх континентах — від Королівського норвезького ордена заслуг і українського Ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня до японського Ордена Вранішнього сонця і перуанського Ордена сонця.
Утім, Туск відомий своїм гострим почуттям гумор і часом іронічно висловлюється про свою політичні здобутки. В одному з інтерв'ю він так відповів на запитання про те, чи багато йому довелося принести в жертву своїй кар'єрі, зокрема щоб вперше стати прем'єром Польщі: «Я не відчуваю себе якимось місіонером. Це просто робота. Протягом останніх 30 років, коли я кажу: „Це важко, це так важко“, — моя дружина каже мені: „То зміни роботу!“. І вона, вочевидь, має рацію».
А за лічені дні до того, як в 2016 році американці обрали Дональда Трампа президентом США, Дональд Туск опублікував у Твіттері красномовний саркастичний коментар: «Новий коментар моєї дружини: одного Дональда більше ніж достатньо».
Зі своєю дружиною Малгожатою Сохацькою Туск у шлюбі з 1978 році, зі студентських частів. У подружжя є двоє дітей: син Міхал (1982 р.н.) та донька Катажина (1987 р.н.).
