Близький Схід і загалом увесь світ завмерли в очікуванні продовження того, що може статися після масованого комбінованого удару по Ізраїлю з вельми посередньою результативністю, здійсненого в ніч на 14 квітня Іраном. Тегеран витратив колосальний технічний і фінансовий ресурс для того, щоб відповісти на ліквідацію 1 квітня 2024 року в будівлі іранського консульства в Дамаску бригадного генерала Мохаммада Рези Захеді, старшого командувача силами «Кудс» Корпусу вартових ісламської революції та інших офіцерів. Не відповісти на цей удар Іран просто не міг і навіть ця відповідь потребувала майже двох тижнів підготовки та рішучості з урахуванням усвідомлення наслідків. І в даному контексті найцікавіше – саме питання наслідків. Якими вони можуть бути для регіону чи всього світу?
У той час, як в інформаційному просторі вкотре ожив апокаліптичний наратив про третю світову, я не можу не згадати своєї жовтневої статті«Привид великої війни навис над Близьким Сходом». Тоді, після моторошної різанини ХАМАС, влаштованої 7 жовтня в Південному Ізраїлі, і напередодні масштабної контртерористичної операції ЦАХАЛ «Залізні мечі» у Секторі Гази,
я намагався парирувати панічні заяви, що це початок великої війни на Близькому Сході – ні, її не буде. І її за ці півроку так і не сталося.
Як найяскравіший приклад усіх загроз на адресу Ізраїлю від його антагоністів – це торішня заява «Талібан», яку можна коротко інтерпретувати так: «Ми хоч зараз підтримали б ХАМАС, але нам далеко йти…». І в цьому вся суть антагонізму Ізраїлю. Усі його вороги готові вступити у “велику війну” хоч зараз, а як доходить до справи, то танцюристам одразу щось починає заважати.
Але якщо у випадку з ХАМАС Іран все влаштовувало і операція в Секторі Гази навіть інформаційно підігравала наративам Тегерана, які ретранслюються у світ про “звірства” Ізраїлю, то після ліквідації ЦАХАЛ іранських функціонерів осторонь було складно залишатися, тим більше, що з кожним днем щодо них лише зростав. Особливо з боку турецьких лідерів громадської думки, які почали розповсюджувати мем про те, що КВІР знімають непогані 3D-мультфільми про те, як зруйнує Єрусалим і… на цьому, власне, все.
Іран завдав удару Ізраїлю. Не маючи досвіду масованих і комбінованих ударів,
ймовірно, що при плануванні цього удару брали участь і російські консультанти. Аж надто цей удар по своїй тактиці був схожий на ті, які регулярно росія завдає по Україні, з тією різницею, що за наявності в рази більшого ресурсу засобів поразки тисяча кілометрів позначилася на факторі несподіванки, а сам Ізраїль був прикритий не тільки своєю ППО, але й та силами союзників. Мінімальний ефект, що сягає нуля, від якого Іран зміг видавити не стільки ККД, скільки пафос для внутрішнього споживача. Але за цим пафосом у межах Ісламської Республіки піде відповідь Ізраїлю. Адже Єрусалим просто не може не відповісти на такий масштабний акт агресії. І на відміну від іранських ракет, частина з яких через свій технічний та технологічний брак падали в Іраку, ізраїльські куди в більшій кількості досягнуть іранської території.
Стовпи вогню та вторинну детонацію складно буде приховати, і тоді Тегеран буде поставлений перед вибором: або вдати, що нічого не сталося, або відповісти на цей удар своїм хистким, як показала практика, потенціалом. Стати посміховиськом або увійти до замкненого циклу періодичних дистанційних ударів.
І тут я знову повертаюся до свого торішнього матеріалу, в якому писав: «Терористичні акти, диверсійні вилазки та ракетні обстріли Ізраїлю крадькома – так, на це ресурс є. Але не більше». І цю фазу ракетних ударів крадькома, у міру накопичення боєкомплекту, ми зможемо найближчим часом спостерігати, якщо сам процес все ж таки буде зациклений. Це “дистанційна війна”.
“Дистанційна війна”, яка у нинішньому форматі не зможе перерости у “Велику війну”, оскільки між Іраном та Ізраїлем як мінімум Ірак та Йорданія. Сухопутна операція однієї сторони проти іншої та навпаки – нереальні. Здійснювати аналог “Бурі в пустелі” ніхто з союзників Ізраїлю не буде і, наприклад, США вже озвучили свою відданість захисту, але не нападу.
Таким чином, у разі продовження обміну ударами нічого більше «дистанційної війни» між Ізраїлем та Іраном ми не побачимо. Причому ця війна більше послаблюватиме сам Іран, ніж завдаватиме шкоди Ізраїлю, з чого випливає, що в ніч на 14 квітня в Тегерані було прийнято вкрай згубне рішення. Краще б таки промовчали і вдали, що нічого не сталося. Раніше ж іранці могли обійтися бравурними мультиками, без реальних дій, що мотивувало їх до таких дій зараз? Чи правильний контекст питання не “ЩО”, а “ХТО”?
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко спеціально для MInval.az
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
Сообщение Іран та Ізраїль: велика війна чи дистанційне протистояння появились сначала на Iнформацiйний спротив.
