Історія розробки, характеристики та причини вибуху
22 вересня OSINT-аналітик MT_Anderson оприлюднив супутниковий знімок російського космодрому «Плесецьк», на якому навіть неозброєним оком можливо побачити, що на місці стартового майданчика залишився тільки кратер після невдалого випробування російської міжконтинентальної балістичної ракети. Також було заявлено, що невдалий пуск ракети відбувся з шахтної пускової установки, ймовірно, у проміжку з 20 по 22 вересня 2024 року. Крім того, стверджується, що це випробування найбільш секретною російської ракети РС-28 «Сармат». Що це за ракета і наскільки вона може потенційно небезпечною, спеціально для Mind розмірковує військовий аналітик Михайло Жирохов.
Що відомо про розробку ракети «Сармат»? Цей проєкт був започаткований в середині 2000-х років у зв’язку з тим, що термін експлуатації основної російської міжконтинентальної ракети – Р-36М «Воєвода» спливав в 2019 році.
Ця радянська ракета була розроблена в КБ «Південне» (тоді ще Дніпропетровськ) під керівництвом знаменитого конструктора Н.К. Янгеля (з 1971 р. – В.
Ф. Уткіна). Саме тут було розроблено спеціальне радіаційнозахисне покриття (через чорний колір якого ракета власне кажучи і отримала прізвисько на Заході – «Сатана») завдяки якому ракеті не страшний навіть вибух термоядерної бомби на її шляху. Воно досі є неперевершеним, а про його якість говорить, наприклад, такий маловідомий факт – під час утилізації корпус ракети не змогли розрізати навіть алмазні різці. Крім того, систему управління, яка дозволяє ракеті долати кілька рубежів протиракетної оборони, було розроблено харківським НВО «Електроприлад».
Вперше на бойове чергування розрахунки «Сатани» заступили в серпні 1988 року. З того часу комплекс постійно модернізувався. Остання модифікація цієї ракети – Р-36M2 – може нести десять боєголовок по 750 кт і має дальність накриття мети приблизно в 11000 км. На думку видавців «Книги рекордів Гіннеса», ця ракета найважча у світі – за вагою її можна порівняти з найвідомішим символом американської демократії – Статуєю Свободи (понад 200 тонн).
Перші проєктні роботи по «Сармату» почались ще в «жирні» для росії 2010-і роки.
Грошей було вкладено чимало, і «розгін» розробники взяли дуже великий – так, прототип ракети планувалося розробити до травня 2015 року, проте впоралися до кінця 2014 року. А ось після цього почались серйозні проблеми, оскільки в розробці проєкту залучалися українські спеціалісти і після початку російсько-української війни це стало неможливим.
Для росіянців це було дуже важливо, адже «Сармат» розробляє ГРЦ ім. Макєєва, інженери якого не мають досвіду проєктування ракет шахтного базування, тільки рідинні ракети морського базування. Тому, наприклад, було вирішено використовувати той самий двигун РД-264, що й на «Воєводе» (що, наприклад, дозволяє використовувати ти ж самі шахтні пускові установки).
Коли та як випробували «Сармат»/»Сатану»? З випробуваннями «Сармату» виникли серйозні проблеми. В одному зі своїх численних інтерв'ю у 2014 році командувач РВСН сєргєй каракаєв радісно повідомляв про те, що «Сармат» замінить «Воєводу» у ракетних дивізіях під Оренбургом та Красноярськом вже наприкінці 2018 року.
Однак, мабуть, далі «щось пішло не так». Деякі західні видання,
посилаючись на власні джерела, писали, що росія проведе випробування цієї «супер-ракети» вже влітку 2016 року. Однак пізніше випробування прототипу перенесли на другу половину 2016 року, а пізніше все ж таки зробили броскові пуски у 2018 році.
Ще чотири роки тривали тестові пуски, і тільки 20 квітня 2022 року було заявлено про успішний пуск ракети. А в жовтні цього року владімір путін заявив про фактичне завершення роботи над ракетою і про початок її масового виробництва (за даними російських медіа, це відбулось у листопаді 2022 року) та постановку на бойове чергування.
Вважається, що серійне виробництво ракети «Сармат» ведеться Красноярському машинобудівному заводі. А першою цю новинку отримала 62-а та 13-та ракетні дивізії (які базуються в Красноярському краю та Оренбурзькій області). Вочевидь, промисловий цикл був передбачений таким чином, щоб виробник був якнайближче, бо доопрацювань у будь-якому новому зразку зброї завжди дуже багато, тим більше у такої проблемної ракети. Ну й звісно перевірити цю інформацію засобами об’єктивного контролю нереально – зовні для супутника ніяких змін не можна помітити.
Що таке балістична ракета «Сармат»? Щодо характеристик «Сармата», то тут невідомо практично нічого. Російські пропагандистські медіа дуже багато показують картинок, які очевидно мають доволі опосередковане відношення до реальності.
У численних матеріалах з гордістю стверджується, що «ракета «Сатана-2» готова зрівняти із землею Францію чи Техас». Якщо спиратись на публікації в різних західних виданнях (насамперед навколовоєнних), то там розписуються і спеціальні маневруючі гіперзвукові боєголовки Ю-71, здатні маневрувати по тангажу і курсу в атмосфері зі швидкістю в 17-22 (!) Маха. І майже фантастичний комплекс активного захисту «Мозир», який прикриватиме на землі шахту РС-28.
Стверджується, що для знищення бойової частини ракети супротивника, що підлітає, за допомогою пакета зі 100 стволів назустріч на висоту 6 кілометрів вистрілюватиметься хмара з 40 000 вражаючих елементів металевих стріл і кульок діаметром 30 мм. Кульки призначені для руйнування атакувального боєприпасу на малих висотах, а стріли на висоті.
Вважається, що загальні тактико-технічні характеристики ракети такі:
максимальна швидкість в атмосфері – 15 Mах, дальність ураження цілі – 18 000 км, стартова маса -208 тонн, а бойова частина (10 боєголовок, що розділяються) – до 10 тонн. Середня швидкість ракети – в інтервалі 5-7 км/сек. Боєголовка Ю-71 виконує маневри в атмосфері при зниженні для подолання протиракетної оборони.
Що з цього правда, а що вимисел – незрозуміло. Але зважаючи на останні події, можна говорити про те, що скоріш за все усі ці маневруючі гіперзвукові боєголовки ще далекі від надійної зброї. І вибух на Плесецьку напряму пов’язний з доведенням їх до рівня серійних розробок.
Скоріш за все, заявлені можливості «Сармату» на сьогодні існують лише на папері. Й імпортозаміщення таких глобальних речей, як розробка носіїв для стратегічної ядерної зброї не працює від слова «зовсім».
