Під час зустрічі російського диктатора Володимира Путіна з самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком у п’ятницю, 6 грудня, вони підписали новий Договір про гарантії безпеки в рамках Союзної держави, що де-факто означає намагання РФ «анексувати» Білорусь, йдеться у новому звіті Інституту вивчення війни (ISW).
На зустрічі Лукашенко також публічно звернувся до Путіна з проханням, щоб Росія розмістила в Білорусі балістичні ракети Орешнік за умови, що білоруське військово-політичне керівництво саме визначить цілі запуску ракет, якщо вона коли-небудь буде запущена з території Білорусі.
Путін зазначив, що новий договір про безпеку дозволяє Росії і Білорусі використовувати «всі наявні сили і засоби» в рамках зобов’язань країн про «взаємну оборону».
Російський диктатор також підкреслив, що новий документ включає потенційне використання російської тактичної ядерної зброї, розміщеної в Білорусі, «у разі агресії проти Білорусі».
Аналітики вважають, що розгортання балістичних ракет Орешник в Білорусі збільшить військову присутність Росії в Білорусі і сприятиме реалізації давніх стратегічних зусиль Кремля,
спрямованих на підрив білоруського суверенітету і фактичну анексію Білорусі в рамках Союзної держави.
Лукашенко, ймовірно, намагається зберегти білоруський суверенітет перед Москвою, виступаючи за те, щоб Білорусь контролювала російську зброю. Його публічні прохання надати Мінську право вирішувати, як використовувати ракети Орешник у Білорусі, ймовірно, є однією зі спроб зберегти суверенітет Білорусі в рамках Союзної держави і зміцнити свою переговорну позицію проти подальшої інтеграції країни.
ІSW пише, що Лукашенко вже давно намагається вести переговори з Кремлем, щоб визначити, чи зможе Білорусь встановити контроль над російським озброєнням, такими як новітні системи протиповітряної оборони С-400.
Крім того, на думку аналітиків, розміщення ракет Орешник у Білорусі не збільшує безпосередніх ризиків ударів по Україні або країнах НАТО, попри посилене «брязкання» ядерною зброєю з боку Кремля.
Зазначається, що засідання Вищої ради Союзної держави лише стало приводом для Путіна похизуватися ракетою Орешник та російським ракетним потенціалом. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров під час інтерв'ю американському журналісту Такеру Карлсону аналогічним чином спробував представити удар Орешника по місту Дніпро 21 листопада як готовність Росії використовувати будь-які засоби,
щоб не допустити стратегічної перемоги Заходу над Росією.
За оцінками ISW, постійне хизування Кремля ракетою Орешник навряд чи свідчить про розробку особливо нових російських засобів глибокого удару, а розміщення ракет у Білорусі суттєво не змінює загрозу, оскільки російські військові вже давно мають ядерну зброю на материковій частині Росії і в Калінінградській області, здатну завдати удару по цілях в Україні і НАТО.
6 грудня Путін прибув до Мінська для участі у засіданні Вищої ради Союзної держави та зустрічі з Лукашенком. Після переговорів з білоруським диктатором він заявив, що РФ поставить до Білорусі комплекси Орешник у другій половині 2025 року. Глава кремлівського режиму також пообіцяв, що «об'єкти ураження» Орешником визначатиме режим Лукашенка.
Удар по Україні ракетою Рубеж, Орешник чи Кедр — що відомоПовітряні сили ЗСУ повідомили, що вранці 21 листопада Росія запустила по Україні міжконтинентальну балістичну ракету з Астраханської області, вона летіла на Дніпро. У Дніпропетровській ОДА заявили про незначні пошкодження.
Того самого дня російський диктатор Володимир Путін заявив у зверненні, що війська РФ атакували Дніпро новітньою системою середньої дальності Орешник про яку раніше не було жодної інформації.
У Головному управлінні розвідки Міноборони заявили, що удар 21 листопада могла завдати балістична ракета зі складу ракетного комплексу Кедр За даними ГУР, його випробування проходили в жовтні 2023 і червні 2024 року.
Низка ЗМІ написали, що Росія вдарила по Дніпру 21 листопада модифікацією ракети РС-26 Рубеж, у якої не було бойової частини
28 листопада диктатор РФ Володимир Путін публічно пригрозив завдати ударів ракетами ліщина по «центрах ухвалення рішень» у Києві.
