Фото: Call Me Fred / Unsplash" data-fancybox="gallery-56137" href="https://amoledo.com/sites/default/files/pictures/news/2026/06/amoledo-1780351894575.jpg"> Табло міжнародний виліт / Ілюстративне фото
Фото: Call Me Fred / Unsplash ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ — Рада ЄС і переговорники Європейського парламенту узгодили компроміс щодо нової системи повернення людей без права на перебування в ЄС, яку обговорювали 21 травня і перенесли на 1 червня.
Формально документ ще мають затвердити парламент і Рада, але після політичної домовленості це зазвичай стає процедурним етапом.
Головна нова можливість пов’язана з центрами повернення в третіх країнах, які в документах ЄС називають Return Hubs.
Туди зможуть направляти людей, які отримали остаточне рішення про виїзд із Євросоюзу, якщо їх не можна повернути до країни походження. Така ситуація виникає, наприклад, коли держава походження відмовляється прийняти людину назад або коли в країни ЄС немає дієвих дипломатичних каналів для вислання.
Єврокомісія представила проект нової системи повернення 11 березня 2025 року. В поясненні Єврокомісії йдеться,
що фактична частка повернень у ЄС становить близько 20%, а нові правила мають запровадити спільні процедури, європейський ордер на повернення та взаємне визнання рішень про вислання між країнами союзу.
Рада ЄС 8 грудня 2025 року вже узгодила свою позицію щодо цього закону. Угоди про центри повернення можна укладати лише з третіми країнами, де дотримуються міжнародних стандартів прав людини, міжнародного права та принципу невислання до місця, де людині може загрожувати небезпека.
Такі центри можуть бути як проміжним пунктом перед відправленням до кінцевої країни, так і кінцевим напрямком повернення.
Європарламент 26 березня 2026 року підтримав початок переговорів із Радою щодо цього регламенту. За мандат проголосували 389 депутатів, проти були 206, ще 32 утрималися.
Раніше профільний комітет парламенту підтримав положення, за якими люди з рішенням про повернення мають співпрацювати з владою, а у разі відмови від співпраці або ризику втечі їх можна затримувати на строк до 24 місяців.
Окремий блок реформи стосується поняття безпечної третьої країни. Нові правила і перший загальноєвропейський список безпечних країн походження почнуть застосовувати 12 червня 2026 року разом із міграційним пактом ЄС.
Це має дати країнам більше підстав для прискореного розгляду частини заяв про захист.
Німеччина вже просуває практичну частину проєкту. За даними Euronews, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Данія та Греція в березні створили групу для пошуку країн-партнерів за межами Європи. Міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт (Alexander Dobrindt) також говорив про намір вийти на домовленості з третіми країнами до кінця 2026 року, повідомляло Evangelisch.de.
Правозахисні організації застерігають, що перенесення центрів за межі ЄС може ускладнити доступ до адвокатів, судів і незалежного контролю. Правозахисний рух Amnesty International заявляв, що такі схеми несуть ризик свавільного затримання та порушень принципу невислання.
Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О'Флаерті (Michael O'Flaherty) також закликав до обережності під час створення центрів повернення.
Навіть після набуття регламентом чинності центри не з’являться автоматично. Кожній країні або групі країн ЄС доведеться знайти державу-партнера, узгодити умови прийому людей, порядок контролю та гарантії прав.
Нинішня домовленість відкриває правовий шлях для таких центрів, але не відповідає на головне практичне запитання — які саме країни погодяться їх розмістити.
