Історія з американсько-іранським меморандумом вкотре продемонструвала «мистецтво укладати угоди» Трампа. Підписання планувалося 19 червня у Швейцарії. Однак 16 червня з'явився злив 14 пунктів меморандума, який наступного для підтвердили американці. Паралельно з’ясувалося, що електронну версію меморандуму підписали ще в неділю віцепрезидент США Джей Ді Венс і головний іранський переговорник Мохаммад-Багер Галібаф. Після цього Трамп у середу публічно поставив підпис під паперовою версією документа у Версалі, те ж саме зробив в Тегерані президент Ірану Масуд Пезешкіан.
The Page розповідає, на яких умовах Іран погодився помиритися з США, чому 14 пунктів меморандуму виглядають перемогою Тегерана, як Трамп впливав на нафтовий ринок заявами про угоду та хто встиг заробити на кризі в Ормузькій протоці.
14 пунктів перемоги Ірану
Меморандум називається «Ісламабадським меморандумом про взаєморозуміння між США та Ісламською Республікою Іран». Сам меморандум залишається проміжною рамкою: він має зупинити бойові дії, запустити санкційні послаблення та перехідний режим в Ормузькій протоці,
але не закриває ані ядерне питання, ані ризик нового конфлікту.
14 пунктів меморандуму виглядають не як капітуляція Ірану після американсько-ізраїльської операції, а як документ, за яким Тегеран отримує навіть більше, ніж мав до війни. Це припинення бойових дій, зняття блокади, повернення до нафтового експорту, доступ до заморожених активів, перспектива скасування санкцій і майбутній фонд реконструкції. Та головне — контроль над Ормузькою протокою, що дозволяє впливати на вартість нафти.Зміст меморандуму між США та Іраном
Перший пункт передбачає негайне й постійне припинення військових операцій на всіх фронтах, включно з Ліваном. США, Іран та їхні союзники зобов’язуються не починати нової війни або військової операції одне проти одного і не погрожувати силою.
Другий пункт — повага до суверенітету й територіальної цілісності. США та Іран беруть на себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи одне одного.
Третій пункт запускає переговори щодо фінальної угоди. На це сторони мають максимум 60 днів, із можливістю продовження за взаємною згодою.
Четвертий пункт стосується американської морської блокади.
США мають почати її знімати одразу після підписання меморандуму й повністю завершити цей процес протягом 30 днів. Також США зобов’язуються вивести свої сили з районів поблизу Ірану протягом 30 днів після фінальної угоди.
П’ятий пункт стосується Ормузької протоки. Іран має докласти зусиль для безпечного проходу комерційних суден між Перською та Оманською затоками. Прохід має бути безплатним, але лише протягом 60 днів. Повне відновлення руху прив’язане до 30-денного періоду, бо потрібно усунути технічні й військові перешкоди та провести розмінування.
Шостий пункт описує економічний пакет. США разом із регіональними партнерами мають розробити план реконструкції та економічного розвитку Ірану щонайменше на $300 млрд. Механізм цього плану має бути узгоджений у межах фінальної угоди.
Сьомий пункт — зняття санкції. США беруть на себе зобов’язання припинити всі типи санкцій проти Ірану, включно з резолюціями Радбезу ООН, рішеннями Ради керуючих МАГАТЕ, а також первинними й вторинними американськими санкціями. Графік має бути погоджений у фінальній угоді.
Восьмий пункт — ядерна програма.
Іран підтверджує, що не вироблятиме ядерну зброю. Сторони мають домовитися про майбутню долю запасів збагаченого матеріалу. Маніпуляції з ним можуть проходити на території Ірану під наглядом МАГАТЕ. Це важлива поступка для Тегерана, бо раніше Трамп вимагав вивезення цих матеріалів з Ірану.
Дев’ятий пункт передбачає збереження статус-кво на час переговорів. Іран не змінює поточний стан ядерної програми, США не вводять нові санкції й не розміщують додаткові сили в регіоні.
Десятий пункт дає Ірану нафтовий коридор ще до фінальної угоди. Мінфін США має відмовитись від претензій до експорту іранської сирої нафти і нафтопродуктів, а також для пов’язаних із цим банківських, страхових і транспортних послуг.
Одинадцятий пункт — повернення заморожених активів Ірану. Порядок розмороження сторони мають погодити під час переговорів.
Дванадцятий пункт створює виконавчий механізм контролю за виконанням меморандуму й майбутньої фінальної угоди.
Тринадцятий пункт визначає, що переговори щодо фінальної угоди починаються після запуску виконання ключових пунктів: припинення бойових дій,
зняття блокади, відновлення проходу через Ормуз, допуску іранської нафти на ринок і доступу до заморожених активів.
Чотирнадцятий пункт передбачає, що фінальна угода має бути схвалена обов’язковою резолюцією Ради Безпеки ООН.
У цій конфігурації Іран отримує майже все, що потрібно для економічного відновлення після війни: можливість продавати нафту, поступове зняття санкцій, доступ до активів, роль у майбутньому адмініструванні Ормузу і право не вивозити збагачений матеріал за межі країни.
Натомість США отримують лише тимчасове припинення війни, обіцянку Ірану не створювати ядерну зброю і 60 днів для спроби оформити це в повноцінну угоду. Ізраїль не фігурує в меморандумі, але отримує лише зобов'язання не атакувати Іран та Хезболлу в Ливані.
Трамп намагався подати це як перемогу. Але сам текст меморандуму виглядає значно вигіднішим для Тегерана, ніж для Вашингтона. Саме тому президент США одночасно хвалив угоду й погрожував повернутися до бомбардувань, якщо Іран «не поводитиметься» відповідно до очікувань США.
Як ціна на нафту реагувала на чутки про угоду з Іраном
Протягом усієї війни ціна Brent і WTI стрибала не лише після реальних військових подій, а й після повідомлень про майбутні рішення, відтермінування ударів, перемир’я, відкриття Ормузу або підписання угоди.
На початку червня ринок ще жив у режимі воєнної премії. 2 червня Brent закрилася на рівні $96 за барель, WTI — $93,76. Тоді Іран лише розглядав американську пропозицію, а ризик нового удару США, блокади Ормузу й подальшого дефіциту залишався.
Перший сильний рух вниз стався 9 червня, коли Іран та Ізраїль заявили про припинення атак після заклику Трампа. Brent впала приблизно до $91,45, WTI — до $88,20.
10 червня Трамп знову підняв ставки, заявивши, що США можуть ударити по Ірану «дуже сильно», якщо мирної угоди не буде. Нафта тоді відреагувала зростанням: марка Brent додала майже $2. Але вже 11 червня Трамп скасував заплановані удари, і це стало другим переломом. Нафта Brent знизилася до $90,38, WTI — до $87,71. Наступного дня падіння продовжилося: Brent закрилася на $87,33, WTI — на $84,88.
Це не перший епізод, коли інформація навколо рішень Трампа про Іран з’являлася перед великими рухами на ринку.
У березні-квітні була зафіксована серія незвично вчасних ставок на падіння цін на нафту і паливо на суму до $7. Йшлося про кілька епізодів: 23 березня — перед заявою Трампа про відтермінування ударів по іранській енергетичній інфраструктурі; 7 квітня — перед оголошенням тимчасового перемир’я; 17 квітня — перед повідомленнями про відкриття Ормузу; 21 квітня — перед продовженням перемир’я. У всіх цих випадках на ринку з’являлися великі позиції на падіння цін перед новинами, які справді обвалювали нафту.
Мін’юст США і CFTC (Комісія з торгівлі товарними ф'ючерсами) перевіряють щонайменше чотири такі епізоди на суму $2,6 млрд. За даними ABC, 23 березня за 15 хвилин до заяви Трампа про відтермінування ударів трейдери поставили понад $500 млн на падіння нафти. 7 квітня, за кілька годин до заяви про тимчасове перемир’я, ставки на падіння сягнули $960 млн. 17 квітня, перед повідомленням міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі про відкриття Ормузу, на падіння поставили $760 млн. 21 квітня, перед заявою Трампа про продовження перемир’я, — ще $430 млн.
Найсильніший обвал ціни на нафту стався після заяв Трампа про домовленість із Тегераном.
15 червня Brent впала на $4,16 — до $83,17 за барель, WTI — до $80,75. Для ринку це був сигнал: якщо США й Іран домовилися, а Ормуз поступово відкривають, на ринок може повернутися частина іранської та близькосхідної пропозиції.
17 червня Brent закрилася на $79,55, WTI — на $76,79. Частковий відскок пояснювався сумнівами щодо виконання угоди. Трамп сам повернув частину ризику в ринок, коли заявив, що домовленість не є фінальною і США можуть знову перейти до сили. 18 червня після підтвердження підписання меморандуму нафта знову подешевшала: Brent опустилася приблизно до $78,66, WTI — до $75,81.
Тобто Трамп одночасно працює як політичний переговорник і як фактор ринкової волатильності. Його заяви про мир, відкриття Ормузу або нові удари одразу змінюють очікування щодо поставок. І саме тому ціна нафти останніми днями рухалася не лише за фізичними даними про танкери, а й за витоками, анонсами, погрозами й публічними жестами президента США.
Скільки заробили американські нафтовики на дефіциті
На закритті Ормузу заробили не лише американські нафтотрейдери, а й уся експортна інфраструктура США — від портів Мексиканської затоки до НПЗ,
трейдерів і судноплавних компаній. Поки азійські та європейські покупці втрачали доступ до близькосхідної нафти, США стали головною альтернативою.
У березні експорт американських нафтопродуктів — бензину, дизелю, авіапального та нафти — сягнув 3,11 млн барелів на добу. Експорт пального до Європи за місяць зріс на 27%, до Азії — більш ніж удвічі.
У травні американський експорт сирої нафти сягнув рекордних 5,6 млн барелів на добу: 2,45 млн барелів щодня пішло до Азії, ще 2,4 млн — до Європи. За грубою оцінкою, лише травневий обсяг такого експорту становив близько 174 млн барелів. За середньою травневою ціною WTI близько $102 за барель це відповідає приблизно $17,7 млрд валової вартості поставок.
Найбільше виграли нафтопереробники узбережжя Мексиканської затоки. Маржа на дизель у США у березні підскочила до рекордних $86,25 за барель, а маржа на бензин — до $37,62 за барель, найвищого рівня більш ніж за два роки.
Водночас цей прибуток мав і внутрішню ціну. Високий зовнішній попит витягував американський бензин і дизель на експорт, підтримуючи дорожче пальне всередині США.
Тобто американські компанії заробляли на заміні Близького Сходу, а американські споживачі частково платили за це вищими цінами на заправках.
Як Трамп виручив путіна нападом на Іран
росія теж стала одним із головних непрямих бенефіціарів закриття Ормузу. Вона не могла замінити близькосхідні поставки так масштабно, як США, але продавала нафту на значно дорожчому ринку.
У березні росія отримала від експорту сирої нафти й нафтопродуктів $19 млрд — майже вдвічі більше, ніж у лютому. Приріст становив приблизно $9,25 млрд за місяць. У квітні доходи від експорту нафти й нафтопродуктів становили близько $19,2 млрд, у травні — $20,8 млрд. Разом за березень–травень це приблизно $59 млрд валової виручки.
Це не означає, що всі $59 млрд росія «заробила на війні»: вона експортувала нафту й до закриття Ормузу. Але березневий стрибок — щонайменше $9,25 млрд додатково до лютневого рівня можна прямо пов’язувати з воєнною премією на нафтовому ринку. Російський бюджет теж виграв: у травні нафтогазові податкові надходження становили 678,9 млрд рублів, або близько $9,3 млрд, на 32,
4% більше, ніж роком раніше.
Ормузька протока більше не буде вільною для проходу
Головна слабкість меморандуму — статус Ормузької протоки. У публічній риториці Трампа все звучало просто: угода підписана, протока відкривається, нафта знову піде на ринок. Але текст документа описує не повне повернення до довоєнного режиму, а тимчасовий перехідний порядок.
Найважливіша деталь — прохід протокою «без плати» лише на 60 днів. Саме це змінює сенс обіцянки про відкриття Ормузу. Протоку не повертають у старий режим вільного проходу. Її відкривають тимчасово, під контролем Ірану, з майбутніми переговорами про адміністрування.
Іран має вести діалог з Оманом та іншими державами узбережжя Перської затоки щодо майбутніх морських послуг і порядку управління протокою. Тегеран уже говорить про право брати плату за ці послуги після завершення 60-денного періоду.
Фізичний рух танкерів підтверджує лише початок реалізації домовленості, а не повне відкриття протоки. Морські трекери не показували різкої зміни трафіку через Ормуз після заяв Трампа. Судновласники й фрахтовий ринок чекали гарантій безпеки,
розмінування й зрозумілих правил проходу.
Потім Reuters повідомив, що щонайменше три іранські нафтові танкери загальною ємністю приблизно 5 млн барелів пройшли через американську блокаду після угоди. Це важливий сигнал: іранський експорт справді почав оживати. Але це ще не означає, що всі експортери Затоки повернулися до нормального ритму, а Ормуз знову працює як до війни.
Коли в Європі подешевшає бензин
Для нафтового ринку тепер вирішальними будуть не заяви про «відкриття», а три практичні показники:
- чи зростатиме кількість танкерів, які реально проходять через протоку,
- чи знижуватимуться страхові й логістичні надбавки,
- чи не стане майбутня плата за транзит новою причиною конфлікту після завершення 60-денного безоплатного режиму.
Саме тому нинішнє здешевлення нафти не означає повного зникнення ризику. Якщо протягом найближчих тижнів рух стабілізується, нафта може залишатися під тиском. Якщо ж після 60 днів виникне конфлікт навколо плати за прохід або зірвуться переговори щодо фінальної ядерної угоди, воєнна премія швидко повернеться в ціну.
Для Європи, зокрема, України це означає, що здешевлення бензину й дизелю можливе, але не миттєве. Роздрібна ціна залежить не лише від вартості нафти, а й від переробки, запасів, логістики, страхування, курсу валют і податків.
Якщо Ормуз стабільно працюватиме, а іранська нафта регулярно повертатиметься на ринок, паливо може дешевшати протягом наступних тижнів. Але поки меморандум не є фінальною угодою, ринок не може повністю списати ризик нової ескалації.
