Українські удари по нафтопереробних заводах змусили Кремль шукати пальне за тисячі кілометрів, і перші танкери вже вирушили з індійських портів. Ситуація на російському ринку пального набула несподіваного повороту. Замість звичних поставок із внутрішніх заводів, країна почала отримувати бензин із Індії. За даними двох галузевих джерел, станом на 1 липня 2026 року з індійських терміналів відправлено щонайменше 60 тисяч тонн пального. Два танкери, кожен вантажопідйомністю 30–40 тисяч тонн, уже в дорозі. Це перша масштабна морська поставка такого типу за весь період конфлікту.
Масштаб дефіциту та регіональні обмеження
Проблеми з пальним охопили майже всі 11 часових поясів Росії. У Ростові-на-Дону, Краснодарському краї та низці центральних областей запровадили неофіційне нормування: на деяких АЗС дозволяють заправляти не більше 20 літрів за раз. Черги розтягнулися на сотні метрів, а ціни на бензин АІ-95 у роздробі зросли до рекордних позначок за останні п’ять років. За підрахунками Reuters, добове споживання влітку перевищує 110 тисяч тонн, тоді як внутрішнє виробництво скоротилося через пошкодження ключових НПЗ.
Роль Білорусі та податкові новації
Білорусь, яка традиційно постачала пальне залізницею, майже втричі збільшила обсяги — до понад 70 тисяч тонн лише за першу половину червня. Російська Дума ухвалила поправки до Податкового кодексу, які передбачають субсидії на імпорт пального, прив’язані саме до вартості індійських поставок. Це дозволяє компенсувати логістичні витрати та утримувати ціни на прийнятному рівні для внутрішнього ринку.
Індійський вектор: чому саме Делі став ключовим партнером
Індія, третій за величиною імпортер нафти у світі, водночас нарощує експорт готового пального. У червні 2026 року частка російської сирої нафти в індійському імпорті перевищила 50 %, досягнувши 2,7 мільйона барелів на добу. Тепер потік розвернувся у зворотному напрямку. Кремль веде переговори з кількома країнами про щомісячні поставки 400 тисяч тонн бензину, і Індія вже забезпечила першу значну партію.
Логістика та невизначеність постачальників
Які саме індійські НПЗ відвантажують бензин, офіційно не повідомляється. Джерела вказують на можливу участь великих гравців, таких як Reliance Industries та Indian Oil Corporation,
однак підтвердження відсутнє. Доставка морським шляхом займає від 25 до 35 днів залежно від маршруту через Суецький канал або навколо Африки. Це ускладнює оперативне реагування на раптові сплески попиту.
Економічні наслідки та довгострокові ризики
Імпорт пального з Індії — вимушений захід, який підкреслює вразливість російської енергетичної інфраструктури. Постійні атаки дронів на НПЗ змушують уряд переглядати стратегію резервів та логістики. Експерти зазначають, що навіть при повному відновленні пошкоджених потужностей Росія може залишатися залежною від зовнішніх поставок упродовж кількох місяців. Це впливає на бюджетні надходження, адже експорт нафтопродуктів traditionally був важливим джерелом валютної виручки.
Міжнародний контекст та реакція ринку
На тлі цих подій світові ціни на нафту демонструють волатильність. Прогрес у переговорах США та Ірану дещо знизив побоювання щодо поставок, однак ситуація в Росії додає нових факторів невизначеності. Індійські НПЗ, які раніше орієнтувалися переважно на азійські ринки, тепер отримують додатковий попит із півночі, що може вплинути на ціноутворення в регіоні.
Висновки та перспективи
Перші 60 тисяч тонн індійського бензину — лише початок. Якщо атаки на енергетичну інфраструктуру триватимуть, Росія змушена буде збільшувати обсяги імпорту з Індії, Білорусі та, можливо, інших країн. Це змінює традиційну картину енергетичної незалежності та змушує переглядати довгострокові плани розвитку нафтопереробної галузі. Ситуація залишається динамічною, і наступні тижні покажуть, наскільки ефективними виявляться нові маршрути постачання. Джерела Reuters, «Russia starts seaborne gasoline imports from India», 1 липня 2026.
Reuters calculations based on rail data from Belarus, червень 2026.
Kpler ship tracking data, червень 2026.
LSEG ship tracking data, червень 2026.
