У Вашингтоні тривають останні приготування до подання Конгресу угоди, яка дозволить Саудівській Аравії створювати власні потужності зі збагачення урану для цивільних потреб, і це відбувається на тлі активних бойових дій проти Тегерана. Рішення Дональда Трампа схвалити рамкову угоду з Ер-Ріядом щодо ядерного співробітництва на 30 років стало одним із найгостріших моментів у зовнішній політиці Сполучених Штатів за останні місяці. Документ передбачає участь американських компаній, зокрема Westinghouse, у будівництві реакторів та можливому створенні заводу зі збагачення урану на території королівства після спільного дослідження. Попри те, що угода позиціонується як суто цивільна, її поява саме зараз викликає серйозні питання про баланс сил на Близькому Сході.
Контекст переговорів та роль попередніх адміністрацій
Переговори щодо ядерного партнерства між Вашингтоном та Ер-Ріядом тривали понад десять років. Ще за часів Барака Обами та Дональда Трампа в першій каденції саудівська сторона наполягала на доступі до технологій збагачення. Адміністрація Джо Байдена намагалася прив’язати видачу дозволу до нормалізації відносин Саудівської Аравії з Ізраїлем,
однак Ер-Ріяд відмовився від такої умови. Нова спроба просування угоди припала саме на період, коли Сполучені Штати ведуть бойові дії проти Ірану, намагаючись обмежити ядерні амбіції Тегерана.
У доповіді Конгресу, опублікованій на початку 2026 року, адміністрація наголосила на необхідності випередити стратегічних конкурентів, зокрема Китай та Росію, які активно пропонують Саудівській Аравії свої ядерні технології. Документ підкреслює, що без американської участі Ер-Ріяд може звернутися до інших постачальників, що послабить вплив Вашингтона в регіоні на десятиліття вперед.
Реакція всередині Сполучених Штатів та застереження експертів
Члени Конгресу з обох партій уже висловили сумніви щодо достатності механізмів контролю. Основне занепокоєння стосується відсутності посиленого моніторингу МАГАТЕ, передбаченого Додатковим протоколом, який Іран погоджувався виконувати в рамках угоди 2015 року. Критики наголошують, що без таких гарантій ризик відведення матеріалу для військових цілей значно зростає.
Керівниця близькосхідної програми організації Defense Priorities Розмарі Келанік прямо назвала рішення «жахливою ідеєю»,
особливо в момент, коли американські війська намагаються зупинити іранську ядерну програму. На її думку, дозвіл Ер-Ріяду на збагачення урану створить додатковий тиск на Тегеран і може спровокувати прискорення іранської збройової програми.
Позиція Саудівської Аравії та регіональні наслідки
Саудівська Аравія неодноразово заявляла, що не допустить, щоб Іран став єдиною країною регіону з ядерною зброєю. Після укладення пакту про взаємну оборону з Пакистаном у 2025 році ер-ріядські чиновники отримали додаткові гарантії: пакистанський міністр оборони прямо заявив, що ядерний арсенал Ісламабада «буде доступний» для королівства в разі потреби. Це стало чітким сигналом для Ізраїлю та Ірану.
У липні 2026 року саудівський принц Мухаммед бін Салман під час закритої зустрічі з американськими сенаторами підтвердив, що королівство планує побудувати щонайменше чотири атомні енергоблоки до 2035 року. Частина урану для них може постачатися з місцевих родовищ після створення збагачувального комплексу.
Порівняння з досвідом Об’єднаних Арабських Еміратів
На відміну від Саудівської Аравії,
Об’єднані Арабські Емірати обрали інший шлях. Їхня атомна електростанція «Барака» була побудована за південнокорейською технологією без створення власних потужностей зі збагачення урану. Цей підхід досі вважається «золотим стандартом» нерасповсюдження. Експерти МАГАТЕ неодноразово хвалили Емірати за прозорість і відмову від чутливих технологій.
Водночас Ер-Ріяд наполягає, що не погодиться на «дискримінаційні» умови, які обмежують його право на повний ядерний цикл. Американські дипломати намагаються запропонувати компроміс у вигляді регіонального консорціуму зі збагачення за участю Саудівської Аравії, ОАЕ та, можливо, Ірану, однак Тегеран наразі відкидає таку ідею.
Міжнародні наслідки та позиція МАГАТЕ
Саудівська Аравія є членом МАГАТЕ з 1976 року. Агентство проводить регулярні інспекції, однак без Додаткового протоколу можливості перевірки обмежені. У липні 2026 року генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив, що організація готова надати технічну допомогу Ер-Ріяду за умови повної прозорості програми.
У Женеві в лютому 2026 року, ще до загострення конфлікту,
американська делегація вимагала від Ірану 10–20-річної паузи в збагаченні. Тегеран погоджувався лише на три роки. Тепер, коли Саудівська Аравія отримує дозвіл на власне збагачення, іранська сторона може використати це як аргумент для відновлення повномасштабної програми.
Економічний вимір угоди та роль американських компаній
Угода обіцяє багатомільярдні контракти для американської ядерної промисловості. Westinghouse та інші фірми отримають доступ до ринку, який, за оцінками Міністерства енергетики США, до 2040 року потребуватиме понад 120 мільярдів доларів інвестицій у регіоні. Адміністрація Трампа підкреслює, що це дозволить повернути лідерство Сполученим Штатам на глобальному ринку цивільної ядерної енергетики.
Водночас аналітики попереджають про ризики для нерасповсюдження. Якщо Саудівська Аравія отримає технологію збагачення, інші країни регіону можуть вимагати аналогічних прав, що створить ланцюгову реакцію.
Подальші кроки та можливі сценарії
Угоду має розглянути Конгрес протягом 90 днів. Якщо законодавці не заблокують документ, він набуде чинності. У разі опору з боку демократів та частини республіканців можливе внесення поправок, які посилюватимуть вимоги до моніторингу.
Аналітики вважають, що остаточне рішення залежатиме від розвитку бойових дій проти Ірану. Якщо конфлікт затягнеться, тиск на адміністрацію щодо обмеження саудівської програми зросте. Якщо ж вдасться досягти перемир’я, угода може стати частиною ширшої регіональної домовленості про ядерну безпеку.
Джерела The Guardian, «Saudis and US strike deal for kingdom to enrich uranium», 21 липня 2026.
Reuters, «Trump administration submits Saudi nuclear pact to Congress», 20 липня 2026.
Associated Press, «Saudi Arabia, Pakistan sign mutual defence pact», 18 липня 2026.
IAEA official statement, 15 липня 2026.
Defense Priorities analysis, «Risks of Saudi enrichment», липень 2026.
