Про це пише головний редактор ГО «Зелений лист», еколог Владислав Балінський
За супутниковими знімками Sentinel-1 та Sentinel-2, забруднення почало формуватися після удару по об’єктах поблизу порту Тамань 30 липня. Автор дослідження, еколог Владислав Балінський зазначає, що супутникові дані дозволяють простежити переміщення забруднення від Тамані в напрямку Керченського півострова та Феодосійської затоки.
На сьогодні площа цього забруднення становить щонайменше 1400 квадратних кілометрів ! Її чітко видно з космосу: за своїми розмірами вона вже співставна з розміром Керченського півострова і продовжує збільшуватися, Перші ознаки забруднення супутники зафіксували вже 31 липня. Тоді площа ділянки, яку вдалося окреслити на знімку, становила близько 111 квадратних кілометрів. Водночас дослідник наголошує: ця цифра не означає, що вся територія була суцільно вкрита нафтовою плівкою. Супутник фіксував загальну площу поширення забруднення, всередині якої були окремі язики та смуги плівки.
Надалі пляма продовжила рух. За даними Sentinel-1, з 1 до 4 серпня довжина зафіксованого шлейфу збільшилася приблизно з 18,
9 до 40,4 кілометра. Станом на 8 серпня загальна довжина перенесення забруднення від Тамані вже становила близько 75,9 кілометра. Особливу увагу дослідник звернув на характер плями. На супутникових знімках уздовж узбережжя видно щільні жовтуваті структури. За морфологічними ознаками вони можуть відповідати емульсії рослинної олії. Водночас автор дослідження застерігає: супутникове спостереження не є лабораторним аналізом, тому остаточно встановити хімічний склад речовини без відбору проб неможливо. Що потрапило у Чорне море.
За висновками дослідження, забруднення може мати складну природу. Йдеться не про одну речовину, а про суміш різних забруднювачів.
Окремим джерелом є пошкоджені об’єкти поблизу Тамані. Супутникові дані свідчать про тривале горіння нафтопродуктів після удару. За даними NASA FIRMS, теплові осередки в районі об’єкта фіксувалися протягом кількох днів — із 30 липня до 4 серпня.
При цьому частина речовини могла не згоріти, а потрапити у воду. Балінський припускає, що йдеться, зокрема, про рослинну олію, яка зберігалася на території комплексу. Саме її,
на думку автора аналізу, можуть відповідати щільні світлі емульсійні структури, які згодом спостерігалися на поверхні моря.
Ще одним джерелом забруднення можуть бути залишки мазуту після аварії танкерів «Волгонєфть». У цьому випадку йдеться про старе забруднення, яке, за наведеними даними, знову може надходити у воду через пошкоджені ємності затонулих суден.
Таким чином, нинішню ситуацію дослідник описуює як накладання кількох джерел забруднення — нових викидів після пошкодження інфраструктури та старих залишків нафтопродуктів.
Пляма рухається до ФеодосіїНапрямок переміщення забруднення значною мірою визначають вітер і морські течії. На початковому етапі північно-східний вітер спрямовував плівку на південний захід, у район Анапи. Після зміни погодних умов траєкторія змінилася, і забруднення почало рухатися вздовж узбережжя Керченського півострова.
Станом на 5 серпня пляму вже зафіксували біля Опука та у напрямку Феодосійської затоки. На знімку від 8 серпня її переміщення від Тамані сягнуло майже 76 кілометрів.
За несприятливого напрямку вітру забруднення може наближатися до берегової лінії.
Водночас точний прогноз його подальшого руху залишається складним, оскільки на траєкторію впливають як вітер, так і локальні течії.
Які наслідки це може мати для Чорного моряЕколог звертає увагу, що наслідки такого забруднення можуть бути не лише короткостроковими. Нафтопродукти містять токсичні сполуки, додає Балінський, зокрема поліциклічні ароматичні вуглеводні, частина яких може осідати в донних відкладах. Рослинна олія, своєю чергою, не має тієї самої токсичності, однак її потрапляння у великих обсягах також створює екологічну проблему.
За даними дослідження, в теплій воді та під впливом ультрафіолету рослинна олія може полімеризуватися і формувати щільний шар, який перешкоджає надходженню кисню до донних екосистем. Це може впливати на організми, які живуть у прибережній зоні, та на харчові ланцюги Чорного моря. Окрема небезпека полягає у тому, що Чорне море вже має значне накопичене антропогенне навантаження. Тому нові розливи накладаються на попередні забруднення і можуть поширюватися течіями на значні відстані.
Автор дослідження наголошує, що супутникові дані дозволяють достовірно простежити факт переміщення забруднення та його просторову динаміку.
Водночас точний хімічний склад плями, її фактична суцільна площа та масштаби впливу на морські екосистеми потребують лабораторних досліджень і польового відбору проб. Таким чином, нинішня ситуація біля Криму може стати черговим масштабним екологічним наслідком війни та мілітаризації узбережжя Чорного моря. І якщо погодні умови сприятимуть подальшому руху плями до берега, забруднення може становити загрозу вже не лише для відкритої акваторії, а й для прибережних екосистем.
Ризик для ОдещиниВодночас ризик для Одещини в довшій перспективі виключати не можна. Чорне море є замкненою морською системою, а забруднювачі можуть переноситися течіями на значні відстані.
Подібне вже спостерігалося після аварії танкерів «Волгонєфть»: забруднення з району Керченської протоки згодом досягало узбережжя Одеської області. У 2025 році мазут, пов’язаний із цією катастрофою, знаходили, зокрема, на узбережжі Одещини. Але тут важливо не перебільшувати загрозу: нинішня пляма рухається не прямо на Одесу. Щоб вона дісталася Одещини, має скластися відповідна комбінація напрямків вітру та течій. До того ж під час переміщення у відкритому морі забруднення може дробитися, розсіюватися й змінювати концентрацію.
Нагадаємо, що російські танкери «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239» затонули в Керченській протоці ще 15 грудня 2024 року, але досі забруднюють море нафтою. Особливо з приходом осінніх штормів, бо російська влада так і не провела герметизацію корпусів під водою. Але українським берегам наразі це плівкове забруднення не загрожує, бо більша частина мазуту вже осіла на дно.
