Дональд Трамп із захватом показує золото Овального кабінету та власні будівельні проєкти в Білому домі. Тим часом війна з Іраном затягується, життя американців дорожчає, а підтримка президента падає до найнижчого рівня за його політичну кар’єру.
Журналіст TIME Ерік Кортеллесса провів із Трампом 75-хвилинне інтерв’ю та оглянув разом із ним перебудований Білий дім. Його матеріал «Що збудував Трамп», опублікований 1 жовтня, показує президента через власні слова й рішення: вимоги особистої відданості, захоплення технологічними мільярдерами, погрози політичним противникам і постійне повернення до ремонту своєї резиденції.
Пропонуємо читачам Експерта повний український переклад цієї статті. Авторські оцінки, свідчення співрозмовників TIME та висловлювання президента збережено.
Дональд Трамп із гордовитим виглядом виходить на новий вертолітний майданчик Білого дому — викладений обробленим гранітом простір на Південній галявині площею 80 тисяч квадратних футів, або приблизно 7,4 тисячі квадратних метрів.
«Можете в це повірити?» — каже він, оглядаючи краєвид із монументом Вашингтона вдалині.
Президент із неприхованим задоволенням зупиняється на подробицях проєкту: показує сірий камінь, привезений з Італії, та розповідає, як п’ять окремих секцій підігнали одна до одної. За його словами, усі виміри виконали з точністю до однієї восьмої дюйма — трохи більше ніж трьох міліметрів.
За його спиною височіє ще масштабніша будова: нова бальна зала Білого дому, бетонний каркас якої поглинає місце колишнього Східного крила. Проєкт спричинив судові позови. Позивачі стверджують, що Трамп зніс історичну споруду й почав зводити нову без дозволу Конгресу та обов’язкових перевірок федеральних органів. Попри це, будівництво тривало.
Трамп показує на стіни, називаючи їх «ядерним бетоном» — таким, за його словами, користуються на ядерних об’єктах. Потім розповідає про військовий комплекс під бальною залою, який заглибиться під землю на шість поверхів. Там буде п’ять окремих поверхів, каже він, а одну зі сторін повністю зроблять зі скла завтовшки шість або вісім дюймів — приблизно 15–20 сантиметрів. Він розводить руки, демонструючи товщину.
«Наступного тижня почнуть монтувати сталевий каркас».
Дорогою до Овального кабінету Трамп кілька разів зупиняється, щоб оглянути результати своєї роботи. Свіжопофарбовані двері, нові золоті ручки, газон Трояндового саду, який прибрали й замінили внутрішнім двориком у стилі Мар-а-Лаго. Тепер президент влаштовує тут вечері в тому, що називає Клубом Трояндового саду.
«Люди кажуть: навіщо ви витрачаєте на це стільки часу? — говорить він. — Але мене це розслабляє».
Згодом він знову повертається до цієї теми.
«Це те, що я роблю найкраще, — міркує він уголос. — Я питаю себе: я кращий будівельник чи політик?»
Зрозуміти Трампову зосередженість на будівництві можна. В один із найскладніших періодів свого президентства він занурюється в матеріальні подробиці світу, який здатен переробити на власний смак. Цей контраст багато про що говорить.
Тут він іще може показати на стіну й визначити, якою має бути її товщина, вирішити, де закінчуватиметься трава й починатиметься камінь, висунути вимоги та домогтися їх виконання. Коли його президентство, здається, збивається з курсу, Трамп займається тим, що може контролювати.
За цими воротами події дедалі менше підкоряються його волі.
Війна з Іраном, розпочата без дозволу Конгресу й спочатку описана Трампом як справа чотирьох-шести тижнів, на момент нашої зустрічі триває вже сім місяців. Її завершення не видно. Вона спричинила різке зростання цін на нафту й бензин та потрясла світову економіку.
Інфляційний тиск, посилений Трамповими митами, змусив Федеральну резервну систему, яку тепер очолює обраний ним керівник, підвищити відсоткові ставки всупереч його запереченням. До кінця року можливе ще одне підвищення. Іпотечні ставки сягнули 7,5%, ще більше ускладнивши становище на й без того важкому для покупців ринку житла.
Політична коаліція, яка повернула Трампа до влади, почала розпадатися. Ознаки невдоволення помітні серед незалежних виборців, жителів сільських районів і частини латиноамериканського електорату, хоча ядро його республіканських прихильників переважно залишається вірним.
Вересневе опитування Reuters/Ipsos показало, що його діяльність схвалюють 32% американців — найнижчий показник за всю його політичну кар’єру. Недавнє опитування The Wall Street Journal зафіксувало найнижчий рейтинг серед усіх президентів напередодні проміжних виборів від 1990 року.
Кандидати від Республіканської партії дистанціюються від його військових дій і кампанії депортацій. Виборців відштовхують його політика невтручання в роботу індустрії штучного інтелекту та збагачення під час перебування на посаді: криптовалютні угоди, тисячі задекларованих операцій з акціями, розширення імперії будівельних проєктів під брендом Trump — від Саудівської Аравії й Катару до Індії та В’єтнаму.
У самій адміністрації старші радники дедалі чіткіше усвідомлюють: пік його впливу протягом другої каденції вже позаду. У Республіканській партії готуються до ймовірної втрати Палати представників, а можливо, і Сенату на проміжних виборах.
Після двох років майже безперервного наступу Трампу невдовзі, можливо, доведеться перейти до оборони. Контроль демократів над Конгресом означатиме розслідування, вимоги надати документи й свідчення, слухання та, потенційно, третю процедуру імпічменту. Членів уряду можуть викликати для свідчень перед Конгресом.
Трамп описує цю перспективу у звичній для себе манері:
«Вони, мабуть, візьмуться за мене, — каже він, — а я візьмуся за них».
І все ж, коли на кону так багато — для країни й світу, його партії та власної влади, — Трамп часом видається дивно заклопотаним іншими речами. Під час 75-хвилинного інтерв’ю TIME в Овальному кабінеті він говорив розлого й під впливом образ, перескакуючи від президентських криз до давніх і нових претензій.
Він сказав, що шкодує про призначення Ніла Горсача, Бретта Кавано та Емі Коні Барретт до Верховного суду після того, як вони ухвалили рішення проти його позиції щодо мит, голосування поштою та громадянства за народженням.
«Я дав їм посади, про які можна мріяти все життя, — сказав він, — а вони часто голосували проти мене».
Він анітрохи не виправдовувався за те, що очікує від них особистої відданості:
«Так, я люблю відданість».
Знову й знову він повертався до стану самого Білого дому. Скаржився, що попередники залишили будівлю занедбаною, та насміхався з Барака Обами як із людини, яка «не розуміє, чи щось брудне, чи чисте».
Широкий спротив стрімкому будівництву центрів обробки даних, зокрема серед власних прихильників, Трамп відкинув як шлях до збідніння Америки.
Коли ж розмова зайшла про межі його влади, він залишив собі широкий простір для дій.
Президент не виключив оголошення надзвичайного стану або застосування Закону про придушення повстань у період проміжних виборів. Не пообіцяв він і утриматися від знесення Центру Кеннеді без дозволу Конгресу.
«Я нічого не обіцяю, — каже він. — Подивимося, як це вирішиться в суді».
За версією Трампа, він просто робить те, що мусить, навіть коли це означає порушення засадничих обіцянок своїм виборцям. Під час кампанії він обіцяв бути президентом миру, а тепер веде війну, яка, за його словами, була необхідна, щоб не дозволити Ірану отримати ядерну зброю.
Як доказ того, що демонстрація американської сили дає результат, він посилається на Венесуелу. Усунення Ніколаса Мадуро та прихід до влади Делсі Родрігес привели цю країну в орбіту Вашингтона.
Він вихваляє ціноутворення на ліки за принципом найбільшого сприяння та обмеження купівлі будинків для однієї сім’ї інституційними інвесторами як заходи, що зменшать витрати американців. Нові показники ВВП та інфляції свідчать, що економіка залишається сильною.
На запитання, чому його й далі настільки поглинають будівельні проєкти, далекі від турбот країни, Трамп пропонує своє пояснення:
«Білий дім — дуже особливий символ. Це символ Америки. Це символ нашої величі».
Він говорить про своє будівництво як про спадщину — пам’ятники, що мають простояти ще довго після його смерті. Але поки Трамп зосереджується на кам’яній кладці й оздобленні, золоті та склі, формуються й значно важливіші складові його спадщини: рішення, які він ухвалює всередині цих стін, і наслідки, що розгортаються далеко за ними.
Наприкінці квітня президент викликав до Овального кабінету міністра оборони Піта Гегсета та групу військових і посадовців, відповідальних за національну безпеку. За графіком самого Трампа, війна з Іраном на той час уже мала завершитися: новий режим мав прийти до влади, а ядерну програму — придушити.
Однак Ісламська Республіка виявилася стійкою й винахідливою. Вона перекривала потік нафти через Ормузьку протоку, спричиняючи потрясіння у світовій економіці.
Тепер постала ще одна проблема. З матеріалу The New York Times Трамп дізнався,
що американським військовим бракує певних видів боєприпасів після застосування понад 1200 ракет-перехоплювачів Patriot. Щоб поповнити запаси, Пентагон перекидав засоби, розміщені в Азії та Європі, потенційно послаблюючи американську оборону на інших напрямках.
«Що це, в біса, таке?» — сказав Трамп Гегсету, простягаючи роздруківку статті, розповідають двоє посадовців, обізнаних із цією розмовою.
За їхніми словами, Гегсет запозичив один з улюблених зневажливих висловів Трампа й назвав матеріал «фейковими новинами». Міністр оборони наполягав, що журналісти вирвали факти з контексту та перебільшили їх, аби виставити адміністрацію в поганому світлі.
Проте матеріал ґрунтувався на офіційній оцінці генерального інспектора Міністерства оборони. Речник Гегсета заперечив, що такий обмін репліками відбувся.
Роздратування Трампа стосувалося не лише запасів боєприпасів. Опитування показували вкрай низьку підтримку війни. На той момент загинули 13 американських військовослужбовців, майже 400 були поранені. До кінця вересня ці втрати зросли до 19 загиблих і понад 800 поранених.
Від перших ударів 28 лютого ціни на бензин піднялися більш ніж на 40%. Війна вже коштувала понад 25 мільярдів доларів, а її наслідки почали позначатися на кампанії перед проміжними виборами. Президент опинився без зрозумілого виходу.
Схоже, це становище не змінилося. Замість завершення війни Трамп, як він розповів TIME, може посилити бомбардування після проміжних виборів, якщо не вдасться укласти прийнятну угоду.
«Адже, знищивши Іран, ми створили мир у світі, — каже він. — Я не думаю, що з Іраном узагалі можливий мир».
За словами високопосадовця адміністрації, останніми місяцями відносини Трампа з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу стали більш конфліктними. Нетаньягу підштовхував Трампа до війни з Тегераном, але згодом ускладнював його спроби її завершити.
Зокрема, він завдавав ударів по об’єктах «Хезболли» в Лівані після того, як Трамп просив цього не робити, розповіли TIME кілька американських посадовців.
Трамп каже, що не вірить повідомленням про те, що Єгипет та Об’єднані Арабські Емірати попереджали Нетаньягу перед нападами 7 жовтня. Водночас він не висловлює підтримки його переобранню.
Ізраїльтяни готуються голосувати наприкінці жовтня — уперше після найбільшого провалу системи безпеки в історії країни.
На запитання, чи зміг би він краще працювати з головним суперником Нетаньягу, колишнім начальником Генерального штабу Гаді Айзенкотом, Трамп не відкидає такої можливості.
«Ну, я не знаю, — каже він. — Я не чую про нього нічого поганого».
Рішення напасти на Іран стало поворотним пунктом другої каденції Трампа. Перший рік після повернення до влади був бурхливою демонстрацією президентської волі: потік виконавчих рішень, демонтаж механізмів стримування — і здебільшого все йшло за планом.
Другий рік почався з рейду на Каракас і захоплення Мадуро. Ця смілива операція зміцнила переконання Трампа, що зухвалість може принести успіх там, де обережність зазнала невдачі. Подальший напад на Тегеран мав перевірити межі цього переконання — і показати, як швидко впевненість, породжена успіхом, може підштовхнути до дій, що перевищують власні можливості.
Далі почалася низка криз. Хоча Трамп відмахувався від проблем, спричинених подорожчанням бензину, він визнає,
що війна виснажила запаси деяких американських боєприпасів.
«Деяких видів боєприпасів трохи менше, ніж інших», — каже він.
Трамп стверджує, що домовився з провідними оборонними виробниками, зокрема Raytheon і Lockheed Martin, про поповнення арсеналу та розширення виробництва.
«Вони будують чотири, п’ять, шість заводів», — каже він, згадуючи підприємства з виробництва засобів протиракетної оборони Patriot і THAAD. «Вони створюють величезні потужності».
На запитання, скільки це коштуватиме американським платникам податків, Трамп пропонує дивне порівняння: менше, каже він, ніж Америка заробляє за один місяць на венесуельській нафті.
Однак американці поки майже не відчули користі від цієї домовленості. Великі нафтові компанії США повернулися до Венесуели й почали видобуток із найбільших у світі розвіданих запасів нафти, але ціни на бензин залишаються рекордними для вересня.
Тим часом запроваджені Трампом мита загострили відносини Америки з іншими країнами та позначилися на економіці.
Як докази успішності своєї економічної програми Трамп наводить низьке безробіття, високі споживчі витрати та рекордні показники фондового ринку.
За цими критеріями економіка справді залишається сильною. Проте поруч існує суворіша реальність: повсякденне життя залишається болісно дорогим.
До літа Трамп дедалі більше сердився на союзників США, які відмовилися допомогти Америці у війні з Іраном: від європейських держав і Південної Кореї до Канади. За словами близького помічника, значну частину свого гніву з цього приводу він спрямовував на північного сусіда.
«Йому не подобається, що ми, по суті, захищаємо їх завдяки близькості до нашої військової потуги, і він вважає, що вони недостатньо дають нам натомість», — каже старший радник Трампа.
20 липня Трамп послався на закон 1930 року й запровадив 50-відсоткове мито на канадські товари. Торговельна війна з другим за обсягом торгівлі партнером Америки особливо сильно вдарила по сталі, алюмінію та деревині. Вона порушила ланцюги постачання й підвищила вартість матеріалів, які використовують усюди — від заводів до нових будинків.
Вартість запозичень стала окремою проблемою. Для міністра фінансів Скотта Бессента дедалі нагальнішим завданням було не допустити, щоб розпродаж на ринку облігацій переріс у ширшу кризу.
Наприкінці вересня лише 25% американців вважали, що політика Трампа поліпшила економіку, тоді як 60% казали, що погіршила, свідчило опитування The Wall Street Journal. Трамп повертався до влади, обіцяючи дешевшу енергію, нижчі ціни та економічний розквіт. Натомість виборці бачили протилежне.
«Ми всі це чудово розуміємо, — каже TIME радник Трампа. — Коли виборці незадоволені економікою, вони зазвичай голосують проти партії при владі».
Від часу повернення на посаду Трамп захоплюється можливостями штучного інтелекту. Керівники технологічних компаній, які домагаються його прихильності, дедалі більше зачаровують його.
У грудні 2025 року Ілон Маск повернувся до Овального кабінету на таємну зустріч. За словами посадовця, який був присутній, Трамп годинами ставив Grok, чатботу Маска зі штучним інтелектом, запитання про своє президентство й майбутню спадщину.
На той час Трамп наказував завдавати ракетних ударів по венесуельських суднах, які, за його твердженням, перевозили наркотики до США. Він запитав Grok, як венесуельці відреагують, якщо Сполучені Штати захоплять Мадуро.
За словами присутнього посадовця, чатбот відповів, що Мадуро — репресивний і вкрай непопулярний диктатор, а багато венесуельців, імовірно, святкуватимуть його падіння. Наступного місяця, після того як Трамп наказав провести операцію із захоплення Мадуро, люди справді вийшли на вулиці святкувати. За словами посадовців, Трамп вирішив, що Grok — геніальний.
Поряд із захопленням технологією в нього виникли два пов’язані між собою побоювання. Перше було економічним: ентузіазм щодо потенціалу ШІ підтримував фондовий ринок. Друге — геополітичним. Розмови з такими велетнями індустрії, як генеральний директор Nvidia Дженсен Хуанг, зміцнювали його переконання, що Китай може здобути вирішальну перевагу над США, якщо першим розробить потужніший штучний інтелект.
Трамп твердо вирішив надати американським компаніям свободу будувати швидше за іноземних конкурентів. Це означало підтримку безпрецедентного розгортання інфраструктури, необхідної для обчислювальних потреб галузі.
Після перегляду сюжету кабельного телеканалу про суспільний спротив Трамп негайно написав допис у Truth Social.
«Єдина причина, з якої громади по всій території США можуть не хотіти центрів обробки даних, — це бажання зрештою стати відсталими й бідними, — написав він 31 серпня. — Якщо вони хочуть бути успішними й багатими, мати значно нижчі податки та робочі місця всюди, нехай панують дані».
За кілька днів помічники показали Трампу результати досліджень його давнього соціолога Тоні Фабріціо. Вони свідчили про поширену тривогу щодо ШІ: страх втратити роботу, зростання витрат і того, що технологія зрештою вийде з-під людського контролю.
Республіканці, яким належало йти на вибори в листопаді, дедалі охочіше дистанціювалися від цієї теми.
Трамп, за словами одного помічника, «здавалося, взагалі не переймався».
«Він хоче робити те, що хоче. Він звик викликати обурення, а потім дивитися, як усі зрештою приповзають до нього назад. На цьому етапі його важко переконати зробити будь-що».
Трампа не збентежили дедалі численніші заклики представників обох партій запровадити нові правила для ШІ.
«Я не зобов’язаний знищувати цю індустрію, — каже він. — Ми заробляємо на ній багато грошей.
Ця індустрія — промислова революція, тільки масштабніша. Це інтернет, тільки набагато масштабніший».
Подробиці, схоже, його не турбують. Коли TIME запитує про втручання агентів OpenAI в роботу сайтів федерального уряду, Трамп відповідає:
«Хто туди проник? Їм не дозволено цього робити».
Внесок Трампа в дискусію про запобіжники для ШІ полягає в оголошенні про створення «AI Force» — «Сил штучного інтелекту». Тепер він хоче перейменувати їх на «SI Force» — «Сили суперінтелекту», намагаючись замінити саму назву «штучний інтелект» на «суперінтелект».
На запитання, чим займатиметься ця група, Трамп відповідає:
«Вона буде суперінтелектуальною».
Після додаткових запитань він пояснює, що до неї ввійдуть керівники галузі, які радитимуть йому щодо державної політики.
29 вересня він зустрівся з керівниками компаній зі сфери ШІ в Білому домі. Президент і очільники шести провідних технологічних компаній підписали «конституцію», за якою вони самі контролюватимуть власну діяльність: угоду про саморегулювання замість державного нагляду.
Посадовець адміністрації, який був присутній,
сказав, що Білий дім та індустрія розійшлися з домовленістю: «Жодних несподіванок, якщо щось трапиться».
Це був приклад того, як Трамп оточив себе керівниками галузі, домагаючись їхніх порад, прихильності та політичних пожертв. Недавнє опитування CNN показало, що 75% американців сприймають штучний інтелект радше зі страхом і занепокоєнням, ніж із захопленням. Посилення федерального нагляду широко підтримують прихильники обох партій.
Проте Трамп відмахується від страхів щодо ШІ, додаючи їх до звичного переліку того, що він вважає штучно роздмуханою панікою.
«Вони казали, що наша країна згорить через глобальне потепління, — говорить він. — Потім змінили назву на “зміну клімату”, бо глобальне потепління виявилося обманом. “Росія, Росія, Росія” — це був обман».
На запитання, хто саме стоїть за гаданим обманом із занепокоєнням щодо ШІ, Трамп розводить руками.
«Уся країна тримається на фальшивках, — каже він, — тому що в цих людей синдром божевілля через Трампа».
В Овальному кабінеті неможливо не помітити Трампової перебудови. Золото всюди: на декоративній ліпнині,
у написах на стелі, на позолочених рамах, які тісняться на стінах. Кімната така сліпуча, що тут мало не потрібні сонцезахисні окуляри.
Повсюди — дрібнички в Трамповому дусі. Поруч із письмовим столом «Резолют» стоїть «Всесвітня премія миру» ФІФА. На самому столі президент тримає відзнаку, яку його дядько отримав, коли працював професором Массачусетського технологічного інституту.
Часом за перебігом Трампових думок було важко встигати. Його розмова текла потоками й закручувалася у вирі, перш ніж знову повернутися до знайомих нав’язливих тем. Він переказував розмови, які іноді звучали неправдоподібно.
В якийсь момент Трамп заявив, що Секретна служба хотіла знести Овальний кабінет і збудувати його заново, але він втрутився.
«Я сказав: “Дідька лисого, ви не можете збудувати новий. Це особливе місце”».
Хоч би що сталося в листопаді, близькі до Трампа люди очікують, що протягом решти президентського терміну він більше зосередиться на зовнішній політиці — як це часто роблять президенти під час другої каденції. Особливу увагу він приділятиме Західній півкулі, де ідеологічно близькі уряди дають йому можливість розширювати американський вплив.
У внутрішній політиці вони очікують зовсім іншого акценту: кампанії Трампа проти того, що він називає використанням правосуддя як політичної зброї, та спроб перетворити культурні установи, зокрема музеї країни, у межах боротьби з ідеологією «воук», як він її називає.
Говорячи про майбутні проміжні вибори, Трамп відкидає несприятливі опитування як фальшиві й наполягає, що республіканці можуть перемогти.
«Думаю, ми матимемо непоганий результат, якщо я долучуся до кампанії, а я маю намір це зробити», — каже він.
Поки він зробив небагато: дводенний передвиборчий з’їзд і кілька заходів зі збору коштів. Однак старші радники кажуть, що президент готується до інтенсивної кампанії, яка допоможе республіканцям уникнути катастрофи на проміжних виборах.
Протягом наступного місяця він має відвідати 32 округи, у яких точиться гостра боротьба, й провести мітинги в стилі MAGA — ті, що забезпечили його політичне піднесення.
У Білому домі радники вже обмірковують, що означатиме політичний поділ влади у Вашингтоні.
«Думаю, якщо на проміжних виборах станеться найгірше, нам доведеться більше думати про співпрацю між партіями,
— каже один із високопосадовців. — Я сподівався б, що ми зможемо це робити й у разі перемоги, бо протягом двох років діяли суто в інтересах своєї партії. Озираючись на цей період, я не думаю, що саме цим варто пишатися, навіть якщо це було успішно».
Політична команда Трампа хизується запасом у 400 мільйонів доларів, але він лише недавно почав витрачати ці гроші. Помічники кажуть, що президент неохоче розлучається з коштами, бо хоче зберегти їх для майбутніх виборів і за допомогою цього утримувати контроль над партією.
«Він хоче мати на рахунку якомога більше грошей на той час, коли вже не зможе збирати такі суми, як тепер, — сказав TIME один із його помічників цієї осені. — Здається, він не надто переймається проміжними виборами, вважає їх уже програною справою й хоче зберегти можливості на майбутнє».
Помічники готуються до кадрових змін після проміжних виборів, коли Трамп позбуватиметься посадовців, які його розчарували. Джерело, близьке до президента, каже, що він відкрито розмірковував про звільнення директора ФБР Кеша Пателя та висловлював невдоволення Гегсетом.
Трамп каже, що має намір захистити тих, хто залишиться. Коли TIME запитує, чи планує він завчасно помилувати помічників і соратників, перш ніж демократи або майбутня адміністрація зможуть почати їх переслідувати, він дає зрозуміти, що так. І пропонує знайоме виправдання:
«Сонний Джо помилував усіх».
Поки розмова переходить від війни до миру, від його контролю над владою до можливого імпічменту, Трамп знову й знову повертається до зовнішніх атрибутів президентства.
Він просить Наталі Гарп, свою незмінну помічницю, принести фотографії попередніх будівельних робіт у Білому домі, зокрема ремонтів 1930-х років та перебудови за часів Трумена. Вивчає світлини як докази своєї правоти, нарікаючи на суддів і судові заборони, які тепер ускладнюють його власні проєкти.
Тримаючи фотографію робіт у Парадній їдальні 1950 року, Трамп скаржиться на суддю, який, за його словами, звинуватив його у знищенні Білого дому.
«Ось із яким лайном мені доводиться мати справу», — каже він.
Наприкінці нашого інтерв’ю я запитую, за чим він найбільше сумуватиме, коли його президентство завершиться.
Цього разу немає ані відступів, ані скарг, ані історій. Трампу не потрібна й мить на роздуми:
«За цією прекрасною кімнатою».
