Про це йдеться в дослідженні компанії Alethea, яка спеціалізується на виявленні цифрових загроз, повідомляє The New York Times.
За даними дослідників, за цією діяльністю стоїть мережа Doppelgänger — інформаційний проєкт, пов’язаний із російським Агентством соціального проєктування. Проти цієї структури Сполучені Штати та Європейський Союз запровадили санкції.
У межах нової кампанії в соціальних мережах поширювали контент, який створював враження, що в США слабшає традиційна підтримка Ізраїлю з боку обох основних політичних партій. Така тематика може поглиблювати розбіжності між американцями та перетворювати міжнародний конфлікт на додаткове джерело внутрішньополітичного протистояння.
Засновниця Alethea Ліза Каплан зазначила, що окремі фальшиві повідомлення, пов’язані з Doppelgänger, не зібрали значної кількості переглядів або поширень. Водночас дослідники звернули увагу на масштаб кампанії та активність користувачів у дискусіях, де з’являлися такі матеріали. На їхню думку, це може свідчити, що частина контенту все ж досягає цільової аудиторії.
За оцінкою Alethea,
кампанія передбачала використання понад 50 фальшивих профілів у соцмережі X. Частина акаунтів видавала себе за ізраїльських жінок. Вони публікували узгоджені повідомлення хвилями, починаючи із 7 жовтня — дати, що припадає на третю річницю нападу ХАМАС на Ізраїль.
Після цього до поширення контенту, як стверджують автори дослідження, долучилася інша мережа, яка налічувала понад тисячу облікових записів. Її учасники розміщували посилання та повідомлення в популярних дискусіях, не пов’язаних між собою. У підсумку дослідники нарахували близько 150 тисяч дописів.
Частина публікацій спрямовувала користувачів на підроблені новинні матеріали. Для цього використовували сайти-клони, оформлені так, щоб нагадувати справжні медіа. Такий підхід може створювати хибне враження, ніби сумнівна інформація походить із відомого й надійного джерела.
Методи іноземного інформаційного впливу постійно змінюються: організатори використовують різні соціальні платформи, мережі координованих акаунтів і технології штучного інтелекту. Кампанії такого типу не обов’язково мають забезпечити масове поширення кожного окремого повідомлення.
Їхньою метою може бути поступове посилення недовіри, провокування конфліктів і створення враження, що суспільство глибоко розколоте.
Ліза Каплан пояснює привабливість таких операцій для їхніх організаторів простотою поширення неправдивих тверджень в інтернеті порівняно зі складністю технічного зламу систем. Якщо аудиторія починає вірити дезінформації, вона може виконувати свою функцію навіть без мільйонних охоплень — особливо коли завданням є підірвати довіру до інституцій і суспільних груп.
Дослідники вважають, що тривале використання подібних кампаній свідчить про зацікавленість державних і пов’язаних із ними структур у цьому інструменті впливу. Водночас реальний масштаб наслідків конкретної операції та її вплив на поведінку виборців потребують окремої оцінки. Сам факт поширення фальшивих повідомлень не доводить, що вони змінили результати виборів або погляди значної частини американського суспільства.
