Одна з останніх передвиборчих світлин кандидата в депутати Народної скупщини Олександра Вучича фото Maxim Konankov / Nurphoto via AFPПізно ввечері 25 жовтня завершилась епоха домінування Олександра Вучича в сербській політиці. Після приголомшливої перемоги опозиційного блоку «Студентський список — Студенти перемагають» на позачергових виборах до Народної скупщини екс-президент вийшов на брифінг разом з однопартійцями з Сербської прогресивної партії (SNS) та публічно визнав свою поразку.
Фіаско Вучича стало не лише політичною сенсацією, а й ударом по звичній системі влади. імовірно, його наслідки невдовзі зможуть відчути і в самій Сербії і на Західних Балканах а також у Європейському Союзі та в Україні
Та натхненні п’янким духом перемоги прихильники Студентського списку поки що не надто переймаються роздумами про геополітичні зміни, які можуть прийти в їхнє життя вже завтра. Тисячі молодих людей, які заполонили вулиці й площі під час недавніх протестів, весело танцювали, співали й обіймалися під звуки феєрверків аж до самого ранку.
Дух Майдану і «Чациленд»Українка
Світлана Девчич на власні очі бачила студентські протести, які майже два роки поспіль відбувалися в центрі Бєлграда неподалік від її будинку. Там же розташовані президентський палац і будівля Скупщини
«У ці дні я ніби знову відчула енергію нашого Майдану. Так же, як і українці під час Революції Гідності, серби глузували над владою, і так само стрибали й кричали: «Хто не скаче, той є «чаци» (так студенти називали прихильників Вучича). У Піонерському парку довго стояв «Чациленд» — огороджений наметовий табір його прибічників. А в ніч після його поразки громадяни зламали огорожу й розібрали намети», — розповідає Світлана.
Посол Сербії в Україні Андон Сапунджи також відреагував на демонтаж «Чациленду» у своєму дописі в соцмережах:
«Воєнізованого табору більше не існує! Місце, де я навчився їздити на велосипеді, знову стало парком, який діти, їхні батьки та бабусі з дідусями прибирають після дворічної окупації бандитами в капюшонах! Бастилія впала!».
Місце в Піонерському парку Бєлграда де ще вчора стояли намети прихильників Вучича, фото Андона СапунджиЗа словами Світлани Девчич,
більшість її знайомих сербів бажали перемоги Студентському списку, який за час протестів перетворився на головну опозиційну силу. Втім, продовжує Світлана, багато хто не вірив у таку можливість: мовляв, стара влада все одно зробить все, аби студенти не пройшли до Скупщини. Коли ж стало зрозуміло, що Вучич і його коаліція програли, радості не було меж. Народні гуляння тривали всю ніч. Сигналили автівки на дорогах, в небі вибухала піротехніка, звідусіль лунала народна музика. А студентський гімн «Три поцілунки» став одним із головних хітів виборів. Раділи навіть росіяни, які живуть у Сербії — звісно, не всі, але в російськомовних пабліках з'являлись дописи типу: «Серби молодці! Вони змогли, а ми — ні».
Мешканці столиці прибирають залишки «Чациленду», фото Андона СапунджиПеремога не за планом?І справді, то була перемога, яка ошелешила навіть самих студентів. Уявіть: ви два роки поспіль виходите на мітинги проти корупції, вимагаєте демократичних змін у країні, а потім неочікувано — раз! — і здобуваєте понад 50 відсотків голосів у парламент. А ваша головна конкурентка,
всемогутня провладна коаліція на чолі з екс-президентом, не дотягує й до 40 відсотків. Навряд чи учасники студентських протестів могли уявити, що шлях від стихійних мітингів після трагедії у Нові-Саді до більшості у Народній скупщині виявиться таким коротким.
Олександр Вучич визнав поразку під час пресконференції, що відбулася через півтори години після закриття виборчих дільниць, фото EPA/ANDREJ CUKIC І все ж у виборчому списку блоку «Студентський список — Студенти перемагають», який брав участь у парламентських виборах 25 жовтня 2026 року, самих студентів майже немає. Натомість є кардіолог і професор медичного факультету Ілія Срданович який очолює список, колишній баскетболіст збірної Сербії Деян Бодирога ексголова Національного банку Сербії Деян Шошкич актор Тихомир Станич фермер та екоактивіст Златко Коканович представники інших професій. За задумом організаторів, депутати мають бути фахівцями, які працюватимуть у державних інституціях, а не новими політичними лідерами, зосередженими на власній кар'єрі. Студенти ж у цій історії просто відкрили двері, а до зали запросили інших — тих,
хто може навести лад. Україна теж мала подібний досвід, коли в політику приходили чудові співаки, талановиті актори, аграрії, кухарі та навіть масажисти. Але чи був ефективним такий політичний менеджмент, питання риторичне.
Про те, як щиро громадяни Сербії бажають змін у житті, можна говорити багато. Але краще за слова свідчили про їхнє прагнення довжелезні черги до виборчих дільниць. За словами очевидців, таких не було навіть тоді, коли в СРСР з'явився перший Макдональдс. Та й у Сербії такої безпрецедентної явки на дільниці не пам’ятають від часів колишньої Югославії
Багатолюдні черги до виборчих дільниць у день позачергових виборів до Скупщини, фото Андона СапунджиДивна річ: люди, які роками розчаровувалися в політиці, цього разу дружно прийшли голосувати. Олександр Вучич простояв у черзі дві години, щоби вкинути до урни свій бюллетень. А в Лондоні кажуть, народ вистоював і по три години в очікуванні голосування. Самі студенти називали цей безкінечний людський потік «чергами надії».
Епоха нова, а пріоритети?Після оголошення результатів представники «Студентського списку» заявили про початок нового політичного етапу для Сербії.
Вони наголосили, що отриманий мандат не дає жодних особливих привілеїв, а навпаки — покладає на новообрану владу відповідальність перед суспільством. Один із лідерів руху, академік Радомир Саїчич назвав результати виборів свідченням того, що сербське суспільство справді готове до змін. Тепер, за його словами, головне завдання — не розчарувати людей, які довірили їм країну. Окремо Студентський список уже визначився з одним із найчутливіших питань зовнішньої політики — санкціями проти Росії. Ще 30 вересня рух «Студенти в блокаді» опублікував у соцмережі X програму з питань зовнішньої політики та санкцій. У ній прямо зазначено, що Сербія збереже принципову позицію щодо невведення обмежувальних заходів проти Російської Федерації. Медіа цитують кандидата від Студентського списку професора Бєлградського університету Йово Бакича
«Ми поважаємо Росію і як велику державу, і як історично важливого для нас партнера, а в багатьох випадках — і захисника. В цьому питанні ніяких змін не буде».
Показово, що ці слова прозвучали в ефірі телеканалу RT Balkan — російської державної телемережі RT,
яка благополучно існує після переформатування Russia Today. Під час виборчої кампанії вона була ключовим майданчиком для провладних сил. Однак треба визнати, це їм не допомогло.
Одразу після поразки Вучич теж заговорив про санкції проти Росії: на його думку, нова влада може запровадити їх уже найближчої весни. У Москві тим часом висловили сподівання, що нова політична сила й далі «конструктивно співпрацюватиме з Росією». Та схоже, Кремлю доведеться звикати до нових партнерів: студентський рух для нього — темна конячка, і поки що незрозуміло, чого від неї чекати.
Студентський список отримує абсолютну парламентську більшість, що знаменує собою суттєву зміну в політичному ландшафті Сербії, джерело: Республіканська виборча комісія Сербії (RIK)Втім, неочікувані сюрпризи можуть виникнути і всередині країни, причому дуже скоро. Справа в тім, що під час виборчої кампанії Студентський список мав популістську програму, яка й привела його до парламенту, вважає сербський політолог і журналіст Борис Варга
«Особливо багато політично вмотивованих обіцянок було, коли йшлося про регіональну та зовнішню політику.
Студентський список виступав за продовження співпраці та балансування з Росією, повернення «сербської державності» до Косова та стриманість щодо інтеграції Сербії до ЄС. Така програма може призвести до розколу всередині неоднорідного Студентського списку в майбутньому».
Косово залишається складним питаннямУ Косові перемогу студентів і усунення Вучича від влади вважають гарною новиною. Але чи вдасться переможцям змінити саму політичну систему та підходи, що сформувалися за роки його правління? Над цим розмірковує експерт із виборчих процесів і демократичного врядування, програмний менеджер Kosova Democratic Institute (KDI) Еуген Цаколлі
«Ця перемога виходить далеко за межі усунення Вучича. Громадянський рух, народжений вимогою справедливості та відповідальності, зміг перемогти потужну політичну машину», — наголошує експерт.
Та Цаколлі радить не поспішати з висновками. Боротьба з корупцією та авторитаризмом була серед головних тем студентської кампанії, але їхня позиція щодо Косова поки що не демонструє принципового відходу від традиційного сербського політичного курсу,
каже він. Більшість сербів і досі вважають Косово своєю територією.
Ця особливість важлива й для України, адже тему незалежності Косова, точніше — його невизнання, активно використовує російська пропаганда, намагаючись виправдати анексію Криму та окупацію частини Донбасу Водночас принципово важливо розрізняти національно-визвольний рух косоварів і незаконне агресивне вторгнення Росії на територію суверенної держави України.
І ще одне спостереження змушує засумніватися, чи відбудуться кардинальні зміни в політиці Сербії. На нього звертає увагу керівник Радіо Центральної Європи Євген Степаненко У серпні нинішнього року чимало з представників Студентського списку були присутні на урочистому похованні Ратка Младича на прізвисько «Боснійський м’ясник», засудженого Гаазьким судом на довічне ув'язнення. Тож чи визнають вони його воєнним злочинцем?..
Надія не вмирає Та є в цій історії один очевидний обнадійливий аспект. Сербські студенти зробили те, чого роками не могла домогтися традиційна опозиція: вони похитнули політичну систему, вибудувану навколо Вучича. На цьому тлі особливо промовисто виглядають події в іншій частині Європи.
Після багаторічного правління Віктор Орбан також втратив владу в Угорщині Обидва політики були серед найбільш прихильних до Путіна європейських лідерів.
Чи означає це, що Бєлград тепер різко змінить ставлення до України та Росії? Навряд чи. Але поразка політичної сили Вучича відкриває для Сербії простір для перегляду відносин із ЄС та Москвою. Для Кремля це означає втрату ще однієї важливої опори в Європі. Для України ж, навпаки, це можливість, якою варто скористатися.
Секретарка депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків із Сербією Тетяна Щербак закликає не очікувати швидкої зміни позиції Бєлграда щодо України. За її словами, результати виборів насамперед відображають запит сербського суспільства на підзвітність влади, верховенство права та ефективну роботу державних інституцій.
«Зовнішньополітичні наслідки залежатимуть від складу майбутнього уряду, його програми та конкретних рішень», — зазначає вона.
Так само передчасно говорити й про автоматичний розворот Сербії від Росії до Європейського Союзу. Для України, наголошує Тетяна Щербак,
важливо зберегти й розвивати те, чого вже вдалося досягти у двосторонніх відносинах.
«Нещодавній візит Президента України до Бєлграда, контакти на урядовому та парламентському рівнях створили основу для подальшої співпраці. Наше завдання — забезпечити її наступність. Відносини між державами мають спиратися на сталі інституційні зв’язки, взаємну повагу та спільні інтереси», — каже співрозмовниця.
Вона бачить можливості для поглиблення діалогу, але застерігає від прогнозів щодо конкретних рішень майбутнього уряду.
«Для нас принциповими є повага до суверенітету й територіальної цілісності України, послідовна позиція щодо російської агресії та практична співпраця. Саме за такими кроками варто оцінювати політику майбутнього сербського уряду», — наголошує Щербак.
Подальший курс Сербії залежатиме від волі її громадян і рішень нової влади. Європейська інтеграція може отримати новий імпульс, якщо суспільний запит на зміни втілиться в реальних реформах. Водночас відносини з Росією мають для Сербії політичний, енергетичний та історичний виміри, які впливатимуть на темп цих змін.
Україні ж важливо залишатися відкритою до співпраці, поважати демократичний вибір сербського суспільства й послідовно відстоювати власну позицію.
«Я розглядаю цей момент як можливість продовжити діалог і зміцнити довіру між нашими країнами», — підсумовує Тетяна Щербак.
