На полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у китайському Шеньчжені 19 листопада може відбутися тристороння зустріч лідерів США, КНР і РФ Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна. Існують побоювання, що на порядку денному переговорів будуть угоди у стилі Ялти 2.0, проте кожен із лідерів має власне бачення міжнародної архітектури, безпеки та своєї ролі в цьому.
Британський оглядач Патрік Вінтур у матеріалі на The Guardian зазначив, що Російська Федерація і Сполучені Штати звернулися до Китаю за допомогою, "щоб вирватися з воєн, які вони самі ж розпочали і які завдали їм болю" Водночас Пекін намагається триматися на відстані від цих проблем, позиціонуючи себе як силу, що уособлює стабільність і передбачуваність на глобальній арені.
Оскільки приватні цілі лідерів відрізняються, невідомо, як саме завершиться саміт Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна.
Побоювання Ялти 2.0Одним із тих, хто висловив стурбованість через заплановану тристоронню зустріч, є президент України Володимир Зеленський.
Чимало міжнародних аналітиків і ЗМІ порівнюють прийдешні переговори у Шеньчжені з Ялтинською конференцією,
що відбулася в лютому 1945 року. Тоді лідери США, Великої Британії та СРСР (Франклін Рузвельт, Вінстон Черчилль і Йосип Сталін) обговорювали післявоєнний устрій Європи без представництва держав, доля яких вирішувалася
Британський журналіст визнав: якщо вас немає за столом переговорів, існує ризик того, що ви чи ваші цінності "опинилися в меню". За словами Патріка Вінтура, Україна, країни Східної Європи та Балтії, Тайвань і навіть Іран "мають підстави хвилюватися, що їхні спонсори можуть покинути їх у складному геополітичному компромісі"
Чого прагне російський ватажок"Ніхто точно не знає, що станеться, якщо ці троє чоловіків зустрінуться, і чи дозволить Китай щось більше, ніж жорсткий обмін заявами без відходу від протоколу. Китай уже намагається змістити питання ядерного роззброєння з порядку денного.
Це може виявитися не більше ніж скороченим геополітичним театром, який Путін може розігрувати на внутрішньому ринку щоб показати, що Росія – навіть з економікою, яка в сім разів менша за економіку ЄС – усе ще в грі разом із великими гравцями", – написав Вінтур.
Втім, якщо кремлівський диктатор доб'ється свого, він спробує організовувати подібні зустрічі й надалі, шукаючи майданчики для переділу світового порядку великими державами.
У Москві не приховують зацікавленості в новому вигляді міжнародної безпекової архітектури. Головний російський переговорник Володимир Мединський заявляв про "завдання створити комплексну систему всеохопної безпеки в Європі, яка стане новою сучасною Ялтою чи Потсдамом". Речниця МЗС РФ Марія Захарова називала можливу зустріч шансом перейти від міжнародного "хаосу" до "стабілізації".
"Зеленського непокоїть те, що майже щоразу, коли Путін і Трамп розмовляють, страждає саме Київ", – нагадав автор статті.
Планам Кремля (як і планам Білого дому) може завадити небажання Китаю використовувати свій влив, якщо це суперечитиме внутрішнім інтересам і допомагатиме противникам.
Виступаючи на конференції Emirates Policy Center в Абу-Дабі (ОАЕ), відомий політолог і професор Мінхао Чжао з Університету Фуданя дав класичне пояснення принципу китайського невтручання: "Війна між Росією та Україною – це стратегічна помилка,
яку зробив російський президент. Війна в Ірані – це стратегічна помилка, яку зробив президент Трамп. Китай справляється з наслідками цих конфліктів".
Що робити даліАналітики, яких цитує оглядач The Guardian, по-різному оцінюють можливі наслідки переговорів.
Доктор Ван Хуейяо, економіст і засновник пекінського аналітичного "Центру Китаю та глобалізації" (CCG), вважає, що роль КНР важлива, щоб не потрапити в пастку недостатнього глобального лідерства. Він переконує, що Пекін намагається бути корисним, підтримуючи багатосторонність, але навіть засновник CCG розглядає стабілізаційну роль Китаю значною мірою крізь призму розвитку економіки.
Американський політолог Джон Ікенберрі вважає, що демократичні країни ще можуть створити дієвий союз для протидії авторитарним лідерам.
Натомість старший науковий співробітник аналітичного центру Council on Foreign Relations Чарльз Купчан переконаний, що світ дедалі більше залежить від співпраці держав із різними політичними системами.
"Ми повинні навчитися працювати попри геополітичні й ідеологічні розмежування. Нині ми живемо у світі,
де Сполучені Штати та їхні демократичні союзники більше не є панівною коаліцією. Хто ж тоді виходить на авансцену? Китай, Індія, Індонезія, великі країни Глобального півдня – усі вони ведуть власну гру, причому більшість має тісніші економічні зв'язки із КНР, ніж зі США.
Нам доведеться навчитися співпрацювати з автократіями та співіснувати з ними в більш комфортних умовах. Чи є тут певні ризики? Звісно. Чи може Трамп кинути напризволяще Тайвань та Україну? Можливо, хоча я в цьому сумніваюся. Але нам потрібно розтопити лід. Такі розмови мають розпочатися вже зараз, і варто віддати належне президенту Трампу за те, що він поклав їм початок", – переконує Купчан.
Як писав OBOZ.UA:
– У Вашингтоні стверджують, що Дональд Трамп під час майбутньої зустрічі з Володимиром Путіним і Сі Цзіньпіном планує порушити питання скорочення ядерних озброєнь. Водночас у Білому домі не очікують, що переговори трьох лідерів стосуватимуться війни в Україні
– У New York Post заявили, що зустріч відбудеться 19 листопада у Шеньчжені на полях щорічного саміту АТЕС. Джерела видання також повідомили про те, що основною темою обговорень буде ядерна зброя