Близький Схід знову опинився в епіцентрі уваги світової спільноти після серії зухвалих атак іранських безпілотників на військові об’єкти США в Бахрейні. Ці інциденти, що відбулися після двомісячного затишшя, свідчать про потенційну зміну стратегії Тегерана та загрожують подальшою дестабілізацією регіону, який і без того розривається між давніми конфліктами та новими альянсами. Нова хвиля атак та оборонна відповідь
У вівторок, 17 листопада 2026 року, Іран здійснив чергову атаку безпілотниками на американський радіолокаційний об’єкт у Бахрейні. Це був третій напад за останні дні на військові цілі США в крихітному острівному королівстві в Перській затоці, що послідував за приблизно двомісячною паузою в подібних інцидентах. За повідомленнями, після попередження про наближення цілей, системи протиповітряної оборони Бахрейну успішно перехопили «підступні іранські повітряні атаки». Американські військові заявили, що ні обладнання США, ні особовий склад не постраждали.
Попередні удари відбулися у п’ятницю, коли іранські безпілотники націлилися на американську радіолокаційну систему раннього попередження,
а в неділю – на радіолокаційну систему на вертолітній базі США. Попри заяви Ірану про успішне знищення цілей, американські військові заперечили значні пошкодження, підтвердивши лише перехоплення двох «односторонніх ударних безпілотників» і відсутність жертв чи збитків. Іранська Революційна гвардія заявила, що ці операції були відповіддю на атаку США на телекомунікаційну вежу в Сіріку, що на березі Ормузької протоки.
Ці інциденти відбуваються на тлі ширшої ескалації, яка розпочалася наприкінці лютого 2026 року, коли США та Ізраїль розпочали війну проти Ірану. У відповідь Іран обмежив судноплавство через Ормузьку протоку та завдав ударів по інфраструктурі, включаючи аеропорти, морські порти, енергетичні об’єкти та американські активи в регіоні. Сполучені Штати, зі свого боку, запровадили морську блокаду іранських портів, щоб чинити економічний тиск на Тегеран.
Іранська стратегія та можливості БПЛА
Ці атаки можуть свідчити про зміну стратегії Ірану, який протягом місяців вичікував нападу, а потім відповідав, націлюючись на оперативні можливості баз. Тегеран, за словами експертів,
тепер зважує, чи «прорив блокади через ескалацію є менш затратним, ніж прийняття її продовження». Це означає, що ризик відновлення повномасштабної війни більше не залежить виключно від рішення США атакувати Іран, а й від того, чи Тегеран вважатиме, що витрати на подальшу стриманість перевищують ризики ескалації.
Іран активно розвиває свої можливості безпілотних літальних апаратів (БПЛА) з середини 1980-х років, перетворивши їх на центральний інструмент сучасних повітряних кампаній. Іранські дрони, зокрема серії Shahed, активно використовувалися не лише в регіональних конфліктах, а й російськими військами у війні проти України. Завдяки своїй низькій вартості та здатності створювати постійний тиск, вони дозволяють Ірану чинити економічний, психологічний та оперативний тиск на супротивників, зберігаючи при цьому більш дорогі ракетні активи для обраних цілей.
Іранський арсенал БПЛА включає широкий спектр моделей, таких як Shahed-129 (розвідка та удар, радіус дії до 1700 км), Shahed-147 (розвідка, до 1000 км), Shahed-149 (витривалий розвідувальний дрон, до 4000 км)
та різні ударні дрони, такі як Shahed-101, Shahed-131, Shahed-136, з дальністю від 500 до 2500 км. Ці апарати, разом із балістичними та крилатими ракетами, формують багатошарову архітектуру ударів, спрямовану на військові об’єкти, енергетичну інфраструктуру та економічні центри.
Роль США в Бахрейні та Перській затоці
Бахрейн є ключовим стратегічним партнером США в регіоні, приймаючи штаб-квартиру П’ятого флоту ВМС США (US Fifth Fleet). Цей флот відповідає за морську безпеку на території близько 6,5 мільйонів квадратних кілометрів, що охоплює Перську затоку, Оманську затоку, Червоне море, Аравійське море та частини Індійського океану. Він є опорою американської військово-морської присутності на Близькому Сході, забезпечуючи захист критично важливих судноплавних шляхів, зокрема Ормузької протоки, через яку проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти та скрапленого природного газу.
Присутність П’ятого флоту в Бахрейні має вирішальне значення для підтримки стабільності в регіоні та стримування потенційних загроз, включаючи іранські дії. Однак, як показали нещодавні атаки,
ця стратегічна важливість також робить Бахрейн потенційно вразливим під час загострення конфлікту. У лютому 2026 року іранські ракети та безпілотники вже завдавали ударів по військово-морській базі в Манамі, штаб-квартирі П’ятого флоту, пошкодивши супутникові термінали зв’язку та інші об’єкти. Ці інциденти підкреслили вразливість американської інфраструктури та необхідність посилення оборонних можливостей.
На тлі зростаючої напруги, Центральне командування ЗС США (CENTCOM) оголосило про прибуття в регіон ударної групи авіаносця USS Theodore Roosevelt. Це додає третій авіаносець та тисячі військовослужбовців до американської присутності, демонструючи готовність США тримати всі варіанти відкритими у відповідь на іранські дії.
Дипломатичний ландшафт та Авраамські угоди
Конфлікт між США та Іраном має глибоке історичне коріння, що сягає десятиліть протистояння, включаючи втручання США в іранську політику, Іранську революцію 1979 року, кризу із заручниками та ядерну програму Ірану. У 2025 році ситуація загострилася після того, як США та Ізраїль завдали ударів по іранських ядерних об’єктах,
а Іран у відповідь посилив свої атаки на американські та союзницькі цілі.
Напруженість у регіоні також ускладнюється наслідками Авраамських угод 2020 року, які нормалізували відносини між Ізраїлем та кількома арабськими державами, включаючи Бахрейн та Об’єднані Арабські Емірати. Хоча ці угоди були спрямовані на сприяння стабільності та співпраці, вони також створили нові лінії розлому в регіоні. Іран розглядає ці угоди як загрозу, оскільки вони наближають вплив Ізраїлю до його кордонів, посилюючи ймовірність великого конфлікту. Військова співпраця, що виникла внаслідок угод, включаючи інтеграцію Ізраїлю до Центрального командування США, дозволила краще координувати системи протиракетної оборони та логістичні операції, що, ймовірно, посилило здатність Ізраїлю протистояти Ірану.
Наслідки та перспективи
Поточна ескалація в Перській затоці є серйозним викликом для регіональної та глобальної безпеки. Іранські атаки, хоч і не призвели до значних пошкоджень чи жертв, демонструють зростаючу впевненість Тегерана у своїх можливостях БПЛА та готовність до ескалації у відповідь на тиск.
Міжнародна спільнота висловлює занепокоєння, що така військова спроможність Ірану значно вплине на баланс безпеки на Близькому Сході. Ситуація вимагає делікатного дипломатичного підходу та зусиль з деескалації. Наразі кілька країн, включаючи Катар та Пакистан, залучені до посередницьких зусиль, а міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі вирушив до Оману для переговорів, оскільки Оман раніше виступав активним посередником між Іраном та США.
Однак, з огляду на триваючу війну, морську блокаду та економічний тиск, перспективи швидкого врегулювання залишаються невизначеними. Ризик подальшої ескалації, включаючи потенційні удари по нафтових танкерах в Ормузькій протоці, залишається високим, що може мати негативні наслідки для світових цін на енергоносії та ланцюгів поставок.
Джерела
1. Current time information in Bahrain.
2. Current time information in Iran.
3. Current time information in United States of America.
4. Current time information in Gulf County, US.
5. A 2-month lull ends with Iran’s third strike on US targets in Bahrain | ITV News
6. What is the US Fifth Fleet? Why Iran targeted America’s Bahrain-based naval command
7. U.S.-Iran Relations: A Timeline | 1953 Coup, Hostage Crisis, Iran-Contra Affair, JCPOA, & 2025 and 2026 attacks | Britannica
8. A timeline of Iran’s nuclear program and tensions with the US – AP News
9. The US-Iran conflict: A timeline of how we got here – CNN.com