російською мовою опубліковано відповідь на претензії та звинувачення Росії до альянсу – "Обвинения России: расставим точки над "и" (обновленный июль 2014).Агресія Росії проти України призвела до міжнародної ізоляції Росії, зокрема призупинення всього практичного співробітництва з Росією. Для того, щоб відвернути увагу від своїх дій, Росія висунула ряд звинувачень проти НАТО, які засновані на неправдивому викладі фактів і нівелюють постійні зусилля НАТО створити партнерські стосунки з Росією. Росія також виступила з безпідставними нападками проти легітимності влади України і застосувала силу задля захоплення частини території України. Цей документ розставляє крапки над "і".Твердження Росії про незаконність української владиПрезидент України Порошенко був обраний на цей пост 25 травня, набравши очевидну більшість голосів на виборах, які були як такі, що свідчать про "чіткий намір влади провести справжні вибори, які в цілому відповідали міжнародним зобов'язанням, з дотриманням основних свобод громадян". Серйозні обмеження були зафіксовані тільки в областях,
які контролювали сепаратисти і вживали "заходи, аби зірвати процес".Іншими словами, президент законний, а дії сепаратистів – ні.Нинішній уряд України схвалила переважна більшість парламенту України (371 голос з 417 зареєстрованих) 27 лютого 2014 року, зокрема члени Партії регіонів.Цей склад парламенту був обраний 28 жовтня 2012. Міністерство закордонних справ Росії заявило в той момент, що вибори пройшли "у спокійній обстановці без будь-яких ексцесів і відповідали загальноприйнятим стандартам" і "підтвердили прихильність України до норм демократичної, правової держави". Цю заяву можна прочитати . Парламент, який Росія назвала законним в той момент, не може бути названий незаконним сьогодні.Крім того, російські офіційні особи продовжують стверджувати, що в українському парламенті та уряді переважають "нацисти" і "фαшиcτи". Однак на президентських виборах 25 травня кандидати, яких Росія віднесла до категорії "фαшиcτів", ледь набрали 1% голосів. Українські виборці явно проголосували за єдність і помірність, а не за сепаратизм і екстремізм.Російські твердження про те,
що реакція НАТО веде до ескалаціїРосійські офіційні особи звинувачують НАТО в тому, що його дії по зміцненню оборони країн НАТО у Східній Європі ведуть до ескалації кризи в Україні. Це надзвичайний прояв подвійних стандартів. Європу дестабілізує Росія, а не НАТО.По-перше, дії НАТО протягом всієї кризи були відповідними до ситуації і мали оборонний характер. Північноатлантичний союз додатково направив літаки для посилення місій з патрулювання повітряного простору, кораблі – в район Балтійського, Середземного і Чорного морів та військовослужбовців – на навчання на території східноєвропейських країн НАТО.Всі ці розгортання обмежені за своїм масштабом і призначені для зміцнення оборони. Вони були викликані нестабільністю і непередбачуваністю, що склалися на наших кордонах з причини неправомірного вторгнення Росії в суверенну європейську країну. Дії НАТО не можуть бути представлені як потенційні наступальні сили. Описувати їх подібним чином значить проявляти або невігластво, або власну ганебність. Вони відповідають міжнародним зобов'язанням НАТО, зокрема Основоположному акту Росія-НАТО.
В Основоположному акті НАТО-Росія () Північноатлантичний союз підтвердив, що "в нинішніх і доступних для огляду умовах безпеки альянс буде здійснювати свою колективну оборону та інші завдання через забезпечення необхідних сумісності, інтеграції та потенціалу посилення, а не шляхом додаткового постійного розміщення істотних бойових сил. Відповідно він буде покладатися на адекватну інфраструктуру, співмірну з вищезазначеними завданнями.У цьому контексті, при виникненні необхідності, посилення може відбуватися у випадку захисту проти загрози агресії і дій з підтримки миру відповідно до Статуту ООН та основними принципами ОБСЄ, так само, як для навчань відповідно до адаптованого Договору про ЗЗСЄ, положеннями Віденського документа 1994 року і взаємоузгодженими заходами транспарентності. Росія буде проявляти відповідну стриманість у розгортанні своїх звичайних збройних сил в Європі".Росія ж, навпаки, порушила свої міжнародні зобов'язання, зокрема базові принципи, закладені в Основному акті Росія-НАТО, такі як: "відмова від застосування сили або загрози силою один проти одного або проти іншої держави,
її суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності будь-яким чином, що суперечить Статуту ООН і що міститься в гельсінському Заключному акті Декларації принципів, якими держави-учасники керуються у взаємних відносинах" і "повага суверенітету, незалежності та територіальної цілісності всіх держав та їх права вибору шляхів забезпечення власної безпеки, непорушності кордонів і права народів на самовизначення, як це закріплено в гельсінському Заключному акті та інших документах ОБСЄ".З березня по травень 2014 року Росія зосередила близько 40 000 військовослужбовців на кордоні з Україною і висунула загрози про вторгнення в Україну. Станом на 11 липня 2014 близько 12 000 російських військовослужбовців, танків і артилерійських знарядь, як і раніше, перебувають поблизу кордону з Україною. За минулі місяці Росія також приступила до виконання безпрецедентного графіка раптових військових навчань за участю величезної кількості військовослужбовців і важкої техніки. Росії варто було б пояснити свої військові плани, перш ніж звинувачувати інших в тому,
що вони становлять загрозу.По-друге, всі розгортання НАТО проводилися на території НАТО з метою стримування загроз для території НАТО.Росія, навпаки ж, неправомірно анексували Крим, дозволила потоку найманців і важкого озброєння потрапити через свій кордон в Україну і відмовилася засудити агресивні і незаконні дії збройних сепаратистів в Україні, всупереч своєму зобов'язанню, які вона взяла у Женеві в квітні. Зусилля з вербування сепаратистів також набувають більш широкого розмаху всередині Росії.НАТО демонструє сувору повагу міжнародних кордонів і міжнародних зобов'язань. Росії варто було б чинити так само.Твердження Росії про те, що так званий референдум в Криму був законнимРосійські офіційні особи стверджують, що так званий референдум, який відбувся у Криму 16 березня, був законним.Референдум був незаконним відповідно до Конституції України. Крим як частина України має статус автономної республіки, але всі питання щодо її повноважень повинен вирішувати парламент України (стаття 134), і її конституцію повинен схвалити парламент України (стаття 135).27 березня 2014 Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію,
в якій так званий референдум оголошений недійсним. Європейський союз також не визнає його підсумків.Крім цього, так званий референдум організувало за кілька тижнів самопроголошене керівництво Криму, проштовхували російські військові зі зброєю в руках після захоплення урядових будівель. Очевидно, що подібні фіктивні референдуми, які організувала самопроголошена влада, що не володіє жодною демократичною легітимністю, є протиправними і протизаконними.Необхідно відзначити, що Москва жодного разу не зверталася ні в одну міжнародну інстанцію зі скаргою на нібито поширену дискримінацію щодо російськомовних громадян України.Твердження Росії про те, що подальше існування і розширення НАТО становить загрозу для РосіїРосійські офіційні особи стверджують, що НАТО треба було розпустити в кінці "холодної війни" і що вступ нових держав-членів з Центральної та Східної Європи підриває безпеку Росії.НАТО не розформували після "холодної війни", оскільки держави-члени хотіли зберегти страховий поліс, який гарантував безпеку і стабільність в трансатлантичному регіоні і за його межами.
Як чітко сформульовано в Лондонській декларації 1990 року, "ми повинні залишатися разом, щоб продовжити довготривалий мир, в умовах якого ми живемо останні чотири десятиліття". Відстоюючи цінності, якими він завжди керувався, Альянс став більше, ніж потужним військовим союзом: він став політичним форумом для діалогу і співпраці.НАТО виконав умови Статті 10 Північноатлантичного договору (), який свідчить, що держави-члени "за одностайною згодою можуть пропонувати Договору, здатному розвивати принципи цього Договору і сприяти безпеці у Північноатлантичному регіону, приєднатися до цього Договору".Шість разів з 1952 по 2009 роки європейські держави зробили вибір про подачу заявки на членство на підставі демократичного процесу і поваги верховенства права. Країни НАТО одностайно вирішили прийняти ці держави в свої ряди.Розширення НАТО та ЄС допомогло країнам Центральної та Східної Європи приступити до складних реформ, які потрібно здійснити до вступу. Воно допомогло громадянам цих країн отримати переваги демократичного вибору, верховенства права та суттєвого економічного зростання.
Завдяки цим зусиллям Європа, як ніколи раніше, наблизилася до того, щоб бути цілою, вільною і мирною.Росія також підписалася під цим баченням в Основоположному акті та в інших документах. Вона зобов'язалася "створювати в Європі спільний простір безпеки і стабільності, без розділових ліній або сфер впливу", і "поважати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність усіх держав та їхнє право вибору шляхів забезпечення власної безпеки".Всупереч цим зобов'язанням, тепер Росія, судячи з усього, намагається відновити сферу впливу шляхом захоплення частини України, тримаючи тисячі військовослужбовців біля її кордонів і вимагаючи, у світлі недавньої заяви міністра закордонних справ Росії Сєрґєя Лаврова, щоб "Україна не була членом жодного блоку".Твердження про те, що НАТО хоче "затягнути" Україну в НАТОНАТО не "затягує" країни в Північноатлантичний союз. НАТО поважає право кожної країни вибирати свої власні домовленості щодо забезпечення безпеки. Насправді Вашингтонський договір чітко надає державам-членам право вийти з організації. За останні 65 років 28 країн зробили вільний вибір на користь приєднання до НАТО.
Жодна не попросила про вихід з організації. Це не затягування, це суверенний вибір.Політика "відкритих дверей" НАТО була і завжди буде заснована на вільному виборі європейських демократій. Коли 2002 року, коли президентом України був Кучма, Україна вирішила взяти курс на членство в НАТО, Альянс зробив кроки, покликані допомогти реалізувати євроатлантичні сподівання України. Коли 2010 року Україна вирішила проводити "позаблокову політику", НАТО поставився до цього вибору з повною повагою. Російські твердження про те, що НАТО намагався змусити Україну вступити до його лав, були і залишаються абсолютно помилковими.Будь-яке рішення про подання від України заявки на вступ, повинна приймати Україна, відповідно до її демократичних правила. Перебуваючи в липні 2014 року в Брюсселі, міністр закордонних справ Клімкін чітко зазначив, що питання про членство в НАТО не стоїть на порядку денному. В уряду і народу України інші пріоритети. Ми поважаємо їхній вибір, і Росія повинна чинити так само.Твердження про те, що Росія була змушена діяти, щоб не допустити розміщення ракет і кораблів НАТО в СевастополіЦе абсолютна вигадка.У НАТО немає намірів розмістити свої сили в Севастополі. Це ніколи не обговорювалося, і ніколи не було жодних планів щодо цього. Єдиний, хто говорив про це сміховинне твердження, – президент Путін.Насправді до кризи в Україні єдиною плановою присутністю сил НАТО на території східно-європейських держав-членів були винищувачі НАТО, які виконували завдання повітряного патрулювання в країнах Балтії.Єдиною країною, кораблі та військовослужбовці якої перебували в Севастополі, була Росія, відповідно до договору з Україною. А після неправомірного захоплення Криму Росія вкрала велику частину кораблів українських ВМС і розгорнула додаткові протикорабельні і зенітні комплекси, розширивши свою військову присутність в регіоні.
