У матеріалі Russians and Belarusians are tired of backwards-looking autocrats йдеться, що в Білорусі сотні тисяч людей виходять на вулицю після явно сфальсифікованих виборів, не звертаючи уваги на загрозу державного насильства. У російському місті Хабаровськ тиждень за тижнем марширують десятки тисяч людей, протестуючи проти арешту місцевого губернатора і введення московських правил. Володимир Путін вражений. Чому ще Олексій Навальний, борець з корупцією і найпопулярніший суперник Путіна за пост президента Росії, лежить отруєним в берлінській лікарні? Режими, що правлять страхом, живуть в страху. Вони побоюються, що одного разу люди перестануть терпіти їхні брехню, злодійство і жорстокість. Вони намагаються триматися пропаганди, переслідувань і покровительства. Але все більше складається враження, що у Путіна і його неприємного союзника в Мінську Олександра Лукашенка закінчуються виверти. Саме тому під час протестів, вони, мабуть, задаються запитанням, чи може насильство з боку держави захистити їхні режими. Читайте також:
Російська опозиція без Навального.
Іван Яковина розповідає, що отруєння політика змінило для РФ і її шансу на революцію Обидва лідери прийшли до влади, обіцяючи порятунок від хаосу, що настав за розпадом Радянського Союзу. Путін запропонував своїм громадянам угоду: тримайтеся подалі від політики, і ви отримаєте порядок і вищу зарплату. Лукашенко пообіцяв спадковість у радянському стилі. Путіну пощастило, що після приходу до влади ціни на нафту різко зросли. Від цього виграли звичайні росіяни (хоча й не так багато, як друзі режиму). Путін побудував мафіозну державу, Лукашенко — старомодну диктатуру. Обидва чоловіки прагнуть створити імідж сили через ручні ЗМІ — на цьому тижні Лукашенко сам знімав, як він літає на вертольоті і розмахує АК-47, щоб протистояти ймовірній західній змові з метою його повалення. Однак жоден з режимів не може реформувати себе. Вони можуть використовувати державне телебачення, щоб проголосити віртуальні зміни, але їм складно, коли справа доходить до реальних. Почнемо з економіки. Білорусь зберігає версію старої радянської системи у вигляді тематичних парків.
Коли Лукашенко вирушив заручитися підтримкою робітників, він полетів на державний тракторний завод, як новоявлений Ленін. Експорт країни в основному складається з поташу і нафтопродуктів, перероблених з російської нафти, які раніше не враховувалися. Росія відрізняється від Білорусі. Її економіка більш відкрита і менш монолітна. Проте, промисловість і фінанси перебувають в руках олігархів з довіреного кола Кремля. Таким чином, Путін не зміг розв’язати конкуренцію і динамізм, не порушивши відносин, які утримують його при владі. Йому не вдалося диверсифікуватися від вуглеводнів, тому недавнє падіння цін на нафту і COVID-19 викликало потрясіння в економіці. Поки пояси затягуються, йому нема чого запропонувати, крім націоналізму і ностальгії. Цей дует втрачає свою силу. Протягом двох десятиліть Путін посилається на уявне минуле слави, достатку і впевненості в часи радянської і царської імперій. Його режим — піонер дезінформації. Він винайшов фабрику тролів і створив медіа-середовище, в якому, як висловився один коментатор, «немає нічого правдивого, і все можливо».
І все ж Путін виглядає стомленим поруч з Навальним, чиї популярні відео на YouTube настільки ж вправні, як і відео режиму, але викликають зростання почуття розчарування. Вони засновані на вичерпних дослідженнях корупції режиму, а значить — реальності. Путін і Лукашенко не змогли домогтися економічного і культурного оновлення, і не змогли оновити свої режими. У жодного з них немає ймовірного наступника. Лукашенко почав вбирати свого 15-річного сина у військову форму. Путіну нелегко шукати наступника, щоб не засмутити фракції, які він повинен підтримувати. У цьому році він спробував вирішити проблему, змінивши конституцію, щоб дозволити собі залишатися при владі до 2036 року, коли йому виповниться 84 роки. Але це теж було ознакою виснаження. Навальний, навпаки, займається організацією голосування опозиції на регіональних виборах, які відбудуться 13 вересня. Ймовірно, його зняли зі сцени, тому що, якби Росія зіткнулася з протестними рухами за прикладом Білорусі, він був би їх найбільш вірогідним лідером. Читайте також: Анна Маляр Штрих до портрета диктатора.
Чому Лукашенко не піде мирно Отруєння Навального свідчить про те, що, коли у подібних режимів закінчуються ідеї, вони вдаються до насильства. І все ж Білорусь показує, наскільки складно використовувати насильство. Лукашенко вдавався до жорстоких репресій, заарештовуючи і катуючи протестувальників, але поки що це додало їм сміливості і ще більше підірвало його владу. Величезні протести в неділю перевершили його можливості застосувати проти них силу. Що з усім цим можуть зробити інші країни? Відповідь починається із захисту прав людини. Німеччина правильно запропонувала притулок Навальному. Його лікарі зможуть пояснити, що з ним зробили, і прості росіяни цьому повірять. Європейський Союз і США належним чином відмовилися визнати результати сфальсифікованих Лукашенком результатів виборів. Їх позиція може бути використана пропагандистами в Мінську і Москві як свідчення того, що протести — це таємна операція Заходу, але прості люди цьому не вірять. Інші держави повинні попередити, що будь-яке застосування сили в Білорусі буде супроводжуватися серйозними санкціями. Путін і Лукашенко не обмежені моральними, правовими або дипломатичними нормами, але якщо вони проливають кров, щоб залишитися при владі, повинні бути наслідки. Залишається тільки здогадуватися, як довго протримаються ці два похмурих режими. Відсталі автократії можуть триматися роками. Не тільки Путін і Лукашенко приходять до влади і обіцяють повернутися в уявну епоху втраченої слави. Але закономірність ясна. Хоча спочатку це може здатися приємним, люди в кінцевому підсумку, за словами одного білоруського протестувальника, «втомилися від них». І тоді диктаторам слід боятися.
