-Якщо подивитися на останні події в Білорусі, створюється враження, що ситуація якимось чином застабілізувалася. З однієї сторони, настають вихідні і білоруси в чергове виходять на масові мітинги, з іншої - влада так само жорстко реагує затриманнями. Це моє суб’єктивне враження чи все ж ситуація розгортається саме за таким сценарієм?-Тут треба розуміти, що протестні акції, які ми можемо побачити по телебаченню - це лише найбільш видимий фронт спротиву. Паралельно, в Білорусі також відбувається глобальний процес “роздержавлення” суспільних сфер. Люди масово виходять з якихось державних об’єднань типу БРСМ (Білоруський республіканський союз молоді, аналог радянського комсомолу - ред.), “Біла Русь” (створене Олександром Лукашенком громадське об’єднання, фактично виконувало функції партії – ред.), якихось державних профспілок.
Лукашенківський "комсомол" і Олександр Лукашенко
Основним завданням БРСМ, “Білої Русі” і цих профспілок - це забезпечення лояльності людей до діючого режиму. Влада опирається на ці організації - і в фальсифікації виборів, і в ідеологічному контролі за населенням.
Зараз люди масово виходять з цих організацій.
Є випадки, коли до ста відсотків співробітників на якихось підприємствах виходять з офіційних профспілок. І вони починають формувати незалежні профспілки. Відбувається розгортання страйкового руху, проводяться “італійські страйки” на дуже багатьох підприємствах. Є самоорганізація людей за місцевим принципом, створюються ті ж “дворові” комітети. Вчителя та лікарі записують звернення з приводу фальсифікацій. Фактично, протест сьогодні набув найрізноманітніших форм і він вже зачепив всі соціальні групи. Протест також розповсюдився географічно по всій країні. І цей тиск на владу він не припиняється, він постійно зростає. І це викликає велику напругу у державній системі. Мова йде не лише про міліцію, але й про комунальні служби, місцеву владу, сферу охорони здоров’я та освіти.
-Наскільки на сьогодні потужним продовжує залишатися страйковий рух?-Страйки далі продовжуються. Відбулася певна переоцінка цього руху. Тому що організувати страйк офіційно згідно до білоруського законодавства - неможливо. Це пов’язано з великими ризиками.
Але на багатьох підприємствах самоорганізувалася групи, які попри те, що ніби офіційно не припиняють роботу, але вони активно діють у формі італійського страйку. Згідно даних страйкового комітету МАЗа, випуск готової продукції на цьому підприємстві скоротився на третину. Є і більш радикальні кроки - так працівники “Білкалію” в забої приковуються наручниками. Я думаю, ми ще будемо спостерігати другу хвилю цього страйкового руху, зараз продовжуються процеси скритої організації та переструктурування робітників на різних підприємствах.
-Але чи не здається вам, що Лукашенко останнім часом почувається більш упевнено? Принаймні, він вже не бігає як ще недавно з автоматом…-Можна сказати, що зараз склався тимчасовий паритет сил. Білоруська влада так і не змогла подавити та ліквідувати масові протести. І навіть безпосередні масові акції - вони не можуть їх подавити. Зараз вони перейшли до тактики такого точечного насилання - намагаються блокувати окремі колони протестанів, не давати змоги їм зібратися у якісь більші групи. Але всі ці діють не дають для них бажаного ефекту - вони не можуть розсіяти натовп.
Люди, попри колосальну кількість міліції, все одно збираються і продовжують свою ходу. Так само влада не може якось припинити й інші способи волевиявлення громадян.
З іншої сторони, протести самі по собі не можуть поки змусити Лукашенка піти на поступки чи здатися. Тому на сьогодні склалася ситуація, коли жодна з сторін не перемагає. Що буде далі - сказати важко, можуть трапитися різні події, які можуть різко змінити розвиток подій.
-Чи допускаєте ви можливість більшої радикалізації протестів?-Тут все залежатиме від дій влади. Наші протести поки зберігають свій мирний, неагресивний характер. Певно, це пов’язано з якимось базовими рисами національного характеру білорусів. Мені здається, що насилля зі сторони міліції може стати тим тригером, який призведе до радикалізації протестів. Зараз,коли міліція починає діяти більш агресивно під час акцій, то і протестувальники починають більш активніше відповідати їй. Але якщо не буде зростання насилля зі сторони міліції, то протести скоріш за все і далі носитимуть мирний характер.
Білоруські силовики час від час демонструють протестувальникам і бойову зброю.
Фото TUT.BY
-І як за таких умов можна досягти перемоги?-Протести, що продовжуються, підточують владну вертикаль. Вже багато людей звільняється з державних органів. Це їх знекровлює. Це може призвести до паралічу державної системи, і, де факто переходу влади до альтернативних суспільних структур, чи таки визріє номенклатурна змова, і Лукашенка приберуть люди, які розуміють, що подальше продовження цієї ситуації призведе до того, що вони загублять все. А білоруські еліти зараз гублять дуже багато, при продовжені протестів Лукашенко для них робиться все більше невигідною фігурою.
-Ну це такий достатньо довготерміновий сценарій…-Ну так, але той же Майдан продовжувався з листопада по лютий. Якщо порівнювати нас з вашою ситуацією, то ми поки пройшли десь третину шляху.
-Наскільки сьогодні серед білорусів через усі ці події сильні міграційні настрої?-Люди переважно налаштовані на довгу боротьбу, але і подібні настрої зараз справді зростають. Частина інноваційних бізнесів переїжджають з Білорусі. Але тепер мігрувати не так просто. Теперішня ситуація з коронавірусом на сьогодні обмежує можливості простої міграції з країни.
У людей обмежені можливості для виїзду, і цей паровий котел всередині країни зберігається.
-Зустріч Лукашенка з Путіним – які будуть її наслідки?-Можна здогадатися, що Росія схиляє Лукашенка до підписання інтеграційних карт і поглиблення інтеграції, що фактично веде до втрати значних частин білоруської незалежності. Але для самого Лукашенка це шлях в нікуди. Якщо він піде на це, то для його влади тут кінець. З іншої сторони, на нього тиснуть протести і він розуміє, що якщо він піде на переговори з протестуючими - це теж буде кінець для його влади. Тому простір для маневру у нього дуже вузький.
А Росія в той же час продовжує свою тактику економічного задушення Білорусі. З однієї сторони, вона якби підтримує Лукашенка, але підтримує зовсім не в тій мірі, яка потрібна йому для стабілізації ситуації в країні. Той кредит, який буде виданий Білорусі - його вистачить лише для рефінансування вже існуючого боргу. Але грошей, які б дозволили Лукашенку пересидіти протести, в Росії не дали. Мова йде про суму в 3 - 5 мільярдів доларів.
-А Путін може просто замінити Лукашенка на якогось свого ставленика?
-Навряд чи. Це не так просто зробити. Цій людині Путіна доведеться завойовувати симпатії білоруського суспільства. А білоруське суспільство в цілому не дуже симпатизує явно проросійським силам. Тобто Лукашенко, як це не парадоксально, далі залишається самим проросійським політиком й інших немає. І введення в Білорусь якихось нових проросійських сил потребуватимуть великих затрат в їх розкрутці, піарі. І проти них одночасно будуть грати як білоруське суспільство, яке виступатиме проти появи проросійських сил, так і сам Лукашенко, який буде їх нещадно мочити у боротьбі за прихильність Росії. Це, власне, зараз і відбувається. У нас не з’явилося жодних проросійських сил, вони для Лукашенка так само небезпечні, як сьогоднішні білоруські альтернативні лідери.
-В Україні, до речі, і опозиційним білоруським лідерам досить часто закидують якісь їх проросійські висловлювання. Наскільки, на вашу думку, це відповідає дійсності?-Тихановська ніколи не робила подібних заяв. Вона не приймала звернень до Путіна, не висувала ніяких пропозицій до Росії, аби та виступила посередником у перемовинах.
Тихановська завжди підкреслює, що суверенітет та незалежність Білорусі - це речі, які не обговорюються. І вона завжди підкреслювала, що питання геополітичних орієнтацій - це не питання білоруської революції. Що це питання буде вирішуватися вже після того, як тут будуть проведені нові демократичні вибори.
А от Цепкало та його дружина час від часу роблять якісь звернення до Путіна, говорять про те, що Росія може виступити гарантом законності, посередником. Але специфіка білоруської ситуації полягає у тому, що жодна людина, яка знаходить за кордоном країни, більше не спроможна впливати на події всередині. Відповідно, їх заяви треба розглядати просто як приватну ініціативу, на яку мало хто звертає уваги в Білорусі. Але якщо Тихановська стала такою вже символічною фігурою протестів, то Цепкали взагалі загубили будь яку можливість на щось тут впливати.
-А хто безпосередньо зараз керує протестами в країні?-Протести далі мають децентралізований характер. Прямого управління зі сторони координаційної ради на даний момент немає. Це одна з проблем координаційної ради,
оскільки з однієї сторони вона якби репрезентує протестуючих, але питання прямої підтримки зі сторони протестувальників координаційної ради ще потребує окремої роботи. Процес легітимації координаційної ради розпочатий і він іде, вже 450 тисяч висловилися на підтримку ради, але ще є ряд питань.
Але давайте не будемо забувати, що координаційна рада була частково розгромлена. Всі члени координаційної ради знаходяться під кримінальною справою. Слідчий комітет допитує всіх, викликають на допити вочевидь по алфавіту, от зараз вони дійшли до букви “Д”. Але, думаю, це торкнеться всіх членів комітету.
-Зараз на протестах зі сторони силовиків з’явилися бійці в балаклавах, оягнуті в якусь дивну зелену уніформу без розпізнавальних знаків. Чи немає у вас підозри, що фактично ми бачимо появу якихось “зелених чоловічків”, як це колись відбулося у нас в Криму?-Ні, це таки білоруси. Їх просто переодягнули в зелене. Після подій перших днів, коли силовики наробили дуже багато звірств, влада вирішила таким чином зменшити градус накалу. Поки ніяких фактів, які б підтверджували участь в розгонах мітингів російських спецпризначенців у нас немає.
На вулицях білоруських міст з'явилися свої "зелені чоловічки"
-Ви сказали вище, що питання геополітичної орієнтації - це не питання білоруської революції. А чому тема геополітики, якогось геополітичного вибору практично не звучить під час акцій протесту?-Це питання не є настільки гострим для білорусів. Більшість білорусів дуже чітко притримується установки щодо збереження незалежності країни. І виступають за нормальні відносини як з Росією, так і з ЄС. Але ніяк не за більшу інтеграцію. Люди не хочуть якось більше інтегруватися ні в Росію, ні в Європейський Союз. Щодо цього існує суспільний консенсус. Хоча, звичайно в суспільстві, і в протестному русі існують групи, які більше орієнтуються на Схід чи на Захід. І якщо це питання буде винесено на широке обговорення, не виключно, що воно може призвести до якогось розколу. Тому зараз ні тактично, ні стратегічно не вигідно обговорювати це питання.
Моя особиста думка, що після перемоги революції Білорусі вдасться зберегти хороші стосунки з Росією та значно покращити стосунки з Європейським Союзом. Зрештою, це має призвести до того,
що Білорусь стане набагато більше проєвропейською, ніж зараз. В той же час, думаю, ніхто не буде вимагати розриву якихось економічних чи політичних зв’язків з Росією. Можливо, буде поставлено під питання існування союзної держави Росії та Білорусі.
-Мені здається, що теперішня російська влада, і Володимир Путін безпосередньо, будуть абсолютно не зацікавлені у тому, щоб допускати ще когось у свою, як вони думають, зону впливу. І чи не здається вам, що після недавньої зустрічі Путіна та Лукашенка ви, білоруські опозиціонери, фактично знаходитеся вже в умовах конфронтації не лише з режимом Лукашенка, але й з російським керівництвом?-Конфронтації немає. Напругу викликають спроби Росії гібридної експансії щодо Білорусі. Мова йде про поглиблення інтеграції, підписання дорожньої карти. Цьому опирається і білоруське суспільство, і навіть існуючий білоруський режим. Росія проводить хитру гру - вона грає на розкол білоруського суспільства і на послаблення Лукашенка одночасно. При цьому хоче отримати і ослабле білоруське суспільство, і ослабленого Лукашенка. І це дає простір для гри, де у нас достатньо багато можливостей для спротиву. Хоча, звичайно, через те, що Росія виступила на стороні Лукашенка, у нас почали зростати антиросійські настрої. Як тільки Росія почала підтримувати Лукашенка, люди стали виходити з антипутінськими, антиросійськими плакатами. Ще трохи і Росія отримає населення, яке налаштоване проти неї.
