На світанку на вулиці столиці вийшли солдати блокували основні телеканали, відключили телефонний зв'язок, обмежили інтернет-з'єднання.
Про це пише Ілія Куса на своїй сторінці в Facebook.
Протягом години в своїх будинках були заарештовані президент Він М'їн, члени уряду і державний радник (щось на кшталт прем'єр-міністра), лідер правлячої партії "Національна ліга за демократію" Аун Сан Су Чжі (лауреат Нобелівської премії миру, занепалий кумир усіх лібералів-демократів).
У країні на 1 рік введено режим НС. Відповідно до Конституції 2008 року, на цей час влада в державі переходить в руки генералів. Тимчасовим президентом призначений віцепрезидент М'їн Шве.
Фактичним лідером М'янми стає начальник Генштабу Збройних сил, генерал Мін Аунг Хлайн.
До ситуації підводили протягом останнього року.
Влада в М'янмі з 2015 року розділена між цивільним урядом "Національної ліги за демократію" і військовими, які за Конституцією мають квоту на 25% місць у парламенті і контроль над трьома міністерствами - МВС, Міноборони та Мінприкордонслужби. Спершу все було більш-менш, але потім між ними зіпсувалися відносини.
У листопаді в М'янмі пройшли парламентські вибори, на яких 83% отримала правляча "Національна ліга за демократію". Але результати не були визнані військовими, які звинуватили Аун Сан Су Чжі у фальсифікаціях і вимагали перегляду голосів. Навіть подали до суду на правлячу партію і голову ЦВК.
Сьогодні новий склад парламенту мав зібратися на першу сесію. Напередодні військові не виключили свого втручання, що і сталося вночі. А тепер трохи регіонально-глобального контексту.
М'янма - найважливіша частина геостратегій Індії та Китаю в Південно-Східній Азії. Через М'янму проходить Китайсько-м'янманський економічний коридор (CMEC), який повинен зв'язати найбіднішу китайську провінцію Юньнань з Індійським океаном, дозволяючи КНР диверсифікувати імпорт енергоносіїв з Близького Сходу і заново зв'язати Юньнань з Північною М'янмою, створюючи економічні та соціальні можливості для місцевого населення.
У період з 2014 по 2020 рік Китай "влив" у місцеву економіку $21 млрд інвестицій. Все в рамках різних проєктів з ініціативи "Один пояс, Один шлях".
Відносини між М'янмою і Китаєм були непростими і напруженими.
Але в останні роки вони почали змінюватися на краще. КНР перестала підтримувати комуністичне підпілля в Північній М'янмі і перейшла до тактики миротворця, а місцеві політики охочіше обговорювали реалізацію інфраструктурних проєктів Китаю. Пекін закріпив свій вплив у М'янмі сильним візитом Сі Цзіньпіна в січні 2020 року.
Для Індії М'янма - це їхній східний геополітичний фланг. Проєкт CMEC у разі успішної реалізації замкне Індію зі сходу, точно так само, як це може зробити проєкт CPEC (Китайсько-пакистанський економічний коридор) із заходу. До того ж М'янма межує з індійським штатом Аруначал-Прадеш, який є предметом територіальної суперечки між КНР та Індією у зв'язку з окупацією Південного Тибету.
Активність Китаю на бірманському напрямку дуже турбує Індію. З метою стримування Китаю і постійного спостереження за цим напрямком, щоб не допустити свого оточення, Делі серйозно вклався в будівництво військово-морських об'єктів на Нікобарських і Андаманських островах південніше берегів М'янми. Так що М'янма - це сьогодні арена геоекономічного протистояння КНР та Індії, незалежно від того, чи пов'язаний з цим безпосередньо переворот.
А для США - це перша серйозна криза в Південно-Східній Азії для адміністрації Джо Байдена. З урахуванням їхнього стратегічного курсу на стримування Китаю саме час діяти. Швидше за все, у зв'язці з Індією.
Щоправда, Аун Сан Су Чжі зовсім вже не та, що була раніше. І образ потьмянів, і репутація зіпсувалася. Але інших гравців, що створюють хоча б видимість боротьби ліберально-демократичного світу проти авторитарного інтернаціоналу, немає.
Ілія Куса
