Війна Росії проти України дає Молдові можливість нарешті розв’язати проблему Придністров'я: 30-річний заморожений конфлікт, який часто змальовують як похмурий прототип майбутнього для окупованих російськими військами територій України.
Про це пише у своєму матеріалі впливова британська газета Financial Times.
Видання нагадує, що нині Придністров'я являє собою ніким не визнаний (окрім інших проросійських квазіреспублік) сепаратистський регіон уздовж кордону Молдови з Україною. В цьому анклаві базуються близько 1500 номінально російських солдатів — залишків «миротворчих» сил, розгорнутих після війни 1992 року, яка забрала 700 життів. Однак більшість із них є місцевими новобранцями, Москва не проводить постійні ротації складу цього контингенту.
Тепер же у Молдові склалося «загальне відчуття, що цей конфлікт не повинен пережити війну в Україні», каже Валеріу Паша, голова молдовського аналітичного центру WatchDog.md.
І хоча у центральному парку Тирасполя стоять статуї російської імператриці Катерини Великої та її полководця Олександра Суворова, полиці тираспольських супермаркетів,
наповнені західними товарами, «свідчать про іншу історію», зазначає FT — як і активний рух людей через контрольно-пропускні пункти, що відокремлюють цю ділянку землі від решти території Молдови.
«За словами аналітиків, ключем до вирішення конфлікту має стати угода між владою Молдови в Кишиневі та власниками конгломерату Шериф, який монополізував придністровську економіку», — пояснює видання, нагадуючи, що Шериф володіє мережею супермаркетів і АЗС, та навіть футбольним клубом Шериф Тирасполь який грає на сучасному стадіоні на околиці міста.
Як писав раніше NV, понад половину ВВП проросійському анклаву приносить бізнес фінансово-промислової групи Шериф. Ключова фігура структури — придністровський олігарх Віктор Гушан. Російське видання Коммерсант оцінило його статки у $2 млрд (2015). Спочатку компанія торгувала сигаретами та спиртом, використавши близьке розташування до українських морських портів Іллічівська й Одеси. Перший «президент» невизнаного Придністров'я Ігор Смирнов повністю звільнив Шериф від податків. Тепер компанія володіє активами у ключових сферах економіки й однойменним футбольним клубом, що навіть бере участь у єврокубках.
Економічно Придністров'я залежить від поставок безкоштовного газу від російського Газпрому.
Це дозволяє придністровській «владі» підтримувати низькі тарифи на комунальні послуги та виплачувати кращі пенсії, аніж у решті Молдови. Крім того, російських газ забезпечує паливом електростанцію, яка постачає електроенергією всій Молдові.
«У них ідеальна бізнес-модель, — відзначає Александру Фленке, колишній віцепрем'єр-міністр Молдови з питань реінтеграції, а нині директор аналітичного центру Initiative 4 Peace. — Вони мають безкоштовний газ і продають його за молдовську валюту. Все, чого вони хочуть, це зберегти статус-кво».
Одна гарантій для такого статус-кво більше не має, констатує британське видання. Нині Молдова прискорює свої спроби позбутися залежності від електроенергії з Придністров'я, і як тільки це станеться — можливо, вже через кілька років — економіка сепаратистів опиниться у великій біді. «Якщо вони не продаватимуть електроенергію, вони збанкрутують», — підкреслює Валеріу Паша.
За його словами, критичний зсув стався минулого року, коли Україна на тлі війни закрила кордон із Придністров'ям. Це не лише призупинило торгівлю, але й придушило контрабанду,
яка довгий час був джерелом прибутку в сепаратистському анклаві, що лише підкреслило його залежність від експорту в ЄС.
«Контрабанда була дуже важливим джерелом доходу» для еліти в Тирасполі та її покровителів у Молдові та Україні, каже Паша. «Це працювало багато років, але зараз Придністровський регіон дуже залежить від ЄС. Туди йде близько 70% експорту. Це Добре, бо це важіль», — додає він.
З 2014 року придністровські компанії мають доступ до ринків ЄС, якщо вони зареєструються в Кишиневі, столиці Молдови.
Томас де Ваал, старший науковий співробітник Carnegie Europe, вважає, що шанси на «економічний крах» у Придністров'ї набагато вищі, ніж на безпекову кризу.
За його словами, Москва завжди прагнула зберегти контроль над анклавом, однак критичною відмінністю Придністров'я від інших регіональних зазіхань РФ є те, що Росія не має спільного кордону з цим регіоном, нагадує аналітик.
Після вторгнення в Україну Москва час від часу посилалася на нібито загрозу конфлікту в Придністров'ї. Російськомовне населення цієї частини Молдови офіційно оцінюється в 400 000, осіб,
однак насправді вважається, що принаймні третина мешканців емігрувала звідси, нагадує FT.
«У минулому Шериф хотів тримати Росію на відстані, — нагадує Ваал. — Придністровські „високопосадовці“ раніше ясно дали зрозуміти, що хочуть балансування між Росією та Європою. Але така ідея стає нестійкою. Я не думаю, що нині у них є якась ідея, окрім як вижити».
Уряд Молдови, схоже, «грає у вичікувальну гру», припускає видання. Можливо, Кишинів сподівається, що статус кандидата в члени ЄС та євроінтеграційний курс «принесе економічні дивіденди, які зроблять реінтеграцію більш прибавливою для придністровців», пише FT.
Влада Молдови також не бажає, щоб возз'єднання з Придністров'ям розглядалося як передумова членства в ЄС. Президент Молдови Майя Санду нещодавно заявила, що головним питанням у переговорах з ЄС є реформи, а не Придністров'я. «Ми сподіваємося, що найближчим часом матимемо геополітичну можливість вирішити цей конфлікт», — сказала вона FT. Але, за словами Санду, «ми не повинні розглядати це як головну проблему» у переговорах про вступ у ЄС.
Натомість Александру Фленке вважає такий підхід помилковим і закликає владу Молдови скористатися моментом.
За його словами, «багато хто в Кишиневі» переконані, що варто почекати до кінця війни в Україні. «Це помилка. Ви маєте просувати план зараз», — відзначив він, додавши, що Шерифу, ймовірно, варто запропонувати «майбутнє в інтегрованій країні».
«Меседж має бути таким: у вас не так багато варіантів; забудьте про безкоштовний російський газ, цьому буде покладено край. Але у вас є законний бізнес, і ви можете зберегти його та легалізувати. Єдиний шлях — бути частиною Молдови», — наводить Фленке приклад курсу потенційних переговорів.
Однак молдовські чиновники побоюються діяти надто швидко, стверджуючи, що скромній економіці Молдови та її уряду з небагатими ресурсами буде важко поглинути Придністров'я.
Один з молдовських чиновників у коментарі FP вказав на те, що ударом для Кишинева може стати і масивне вливання електорату консервативно налаштованих російськомовних громадян у той час, коли рейтинги молдавського уряду впали на тлі високих цін на енергоносії.
«Влийте 15% виборців з „русского мира“ в будь-яку демократію і подивіться, що вийде», — сказав цей чиновник. На його думку, реінтеграція Придністров'я має більше нагадувати прийняття нового члена в ЄС [з відповідними вимогами], аніж процедуру возз'єднання Німеччини.
