Що це було?Вчора мав довгі дискусії з колегами по Ukrainian Institute for the Future Я залишаюся при думці, що це була спроба перевороту. Моя гіпотеза наступна: Пригожин готувався до нього і це не було спонтанне рішення. Зверніть увагу: за півдоби до початку всіх дій він дав інтервʼю про те, що Донбас ніхто не бомбив 8 років. І це інтервʼю було направлене перш за все на Захід (на світ), а не на Росію.
Мені здається, задум був наступний: вагнери заходять в Ростов не просто, щоб захопити штаб південного округу, а перш за все для того, щоб арештувати Шойгу, який там знаходився. Після цього вони мали б почати рух на Москву, тримаючи міністра в вигляді циркового ведмедя. Важливо, що не взявши Шойгу, Пригожин прийняв рішення плани не міняти. Чи хотів Пригожин скинути Путіна? Певне, що ні. Йому потрібні були гарантії безпеки, субʼєктність і гарантії продовження фінансових замовлень. І найголовніше: йому потрібен зрозумілий йому голова генштабу і Міноборони. Тому підсумовуючи, це не класичний переворот, який передбачає зміну першої особи: це спроба перевороту, де перша особа мала б залишитися,
але бути в певній облозі силовиків.
Чому Пригожин так легко йшов вперед?По-перше, розвалена система ФСБ, поліції та Росгвардіі, які не «підписувалися» під такі дії. Це, справді, багато в чому нагадувало Крим 2014 року, коли вказівки з Києва просто не виконувалися.
По-друге, жорстку вказівку чекали від Путіна, а він її, якщо і давав, то дуже мляво (його відеозвернення було просто жалюгідним).
І, по-третє, російське суспільство не розуміє за що воно воює і «маленькі люди» в погонах, яких привчили не висовуватись, повернулися в ракушку де «не все так однозначно.
Чому Пригожин не дійшов до Москви?Думаю, перш за все тому, що злякався. Його план мав чіткі цілі і за допомогою Лукашенка він досяг частини цих самих цілей. Проте, найголовнішого: свого міністра оборони і керівника генштабу він поки не отримав.
Зваживши всі за і проти, Пригожин вирішив взяти синицю в руки і відійти в сторону. Проте, виглядає так, що він, переконаний: в разі необхідності, зможе повторити свій похід. Хоча державна система має бути зовсім розваленою, щоб двічі пропустити такий удар.
І ще один важливий аспект:
всі вежі Кремля, так чи інакше, згуртувалися навколо Путіна. І цей процес певний час триватиме. Всі розуміють: ослаблений вождь - кращий привід для поділу пирога. Путін перестав бути альфа-самцем російської політики ще наприкінці минулого літа. Тепер він остаточно перетворився на «колективного Путіна».
Хто переміг?В цій історії поки нема переможців. Поки, виглядає так, що всі головні актори програли. Про Пригожина, силовиків і Путіна написав вище.
Лукашенко отримав привідкритий ящик Пандори. Якщо він запустить вагнерівців в Білорусь - наражається на переворот у себе. Тому, напевне, він спробує дати юридичну прописку і не більше, хоча процеси можуть вийти із-під його контролю. Правда, в особі Пригожина він отримав людину, яка допомагатиме йому (так вважає Лукашенко, як мінімум) в його тіньових африканських проектах.
ФСБ певний час буде оговтуватися і певний час, після такого удару, спробує поводити себе тихо.
Головне питання: зміна Шойгу та Герасимова. Для Путіна - це найболючіший момент. І він його постарається відтягнути.
Одним словом: система пропустила серйозний удар і ця сама система буде змушена деякий час зализувати рани.
Але такі системи мають одну відповідь на всі виклики: не зміни зсередини, а репресії. Тому, за кілька тижнів почнуться перші арешти. Чим швидше вони почнуться і чим масовішими вони будуть, тим краще для нас.
Перспективи по війніПоки маємо, як дві невідомих. Перша: чи змінить Путін верхівку воєнного керівництва і якщо змінить то на кого. Від цього багато залежатиме на фронті.
Друга невідома: як поведуть себе Китай та США після всієї цієї історії. Вчора весь світ напружився не через Пригожина, а через ядерну зброю. Переворот в країні з ядерною зброєю - це глобальний виклик.
Тому, поки зарано давати якісь прогнози. Хоча і Китаю і США вигідне подальше ослаблення Путіна. Але тут маємо кілька днів поспостерігати за реакцією.
Читайте також: Росія мчить до чергового державного розпаду
