Два роки тому 14-го серпня у село Старий Солотвин на Бердичівщині прийшла ця до болю пекуча новина: на неоголошеній війні загинув їхній Саша. Саме так тут у кожній хаті називали Олександра Сокорчука, хлопця, якого чекали з АТО чи не всім селом. До другої річниці його загибелі ми зібрали спогади його друзів, рідних та знайомих, які доводять: третій рік в країні точиться справжнісінька війна, гинуть молоді, здорові патріоти, яким би будувати Україну, створювати сім'ї, народжувати дітей… Однак цього у їхньому житті не сталось. Саша – один із таких хлопців, який назавжди пішов у вічність. 14-го серпня 2014-го він загинув поблизу Амвросіївки під час обстрілів з боку терористів із території Росії. Солдат Збройних сил України був водієм 2-го дивізіону 26-ї бригади.Напередодні трагічної смерті Саша телефонував мамі. Потім зв'язок із ним обірвався. Рідні кинулися шукати, з'ясовувати, що трапилось, та все марно. Однокласник Саші дізнався про те, що втратив дорогого друга дитинства, першим. Хлопці служили в одній бригаді. Матері Саші він так і не зміг цього сказати.
Дізналась жінка про смерть сина чи не останньою у селі: усі боялися говорити матері страшну звістку. За життя Олександр не встиг створити власної родини, вдома у нього залишилися батьки, бабуся з дідусем та молодший брат. А ще – друзі, які і досі не можуть змиритися з тим, що АТО забрала в них Сашу.Похований Герой у своєму рідному селі Старий Солотвин. У день його народження, 3-го січня, у 2016-му році небайдужі активісти відкрили на його честь пам’ятну дошку. Його іменем у селі Старий Солотвин названо центральну вулицю, а на стіні школи, де він навчався, встановлено пам’ятну дошку. Нині Олександрові б було 28 років…За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олександра Сокорчука нагороджено орденом «За мужність» (III ступеня) 22. 01. 2015-го року посмертно.
