У Луцьку зустріли 59 прикордонників із Луцького прикордонного загону, які із 28 червня перебували у зоні проведення антитерористичної операції.
Сьогодні, 15 серпня, під контрольно-пропускним пунктом Луцького прикордонного загону зібралося кілька десятків волинян: усі чекали на прибуття із зони АТО волинських прикордонників.
БІЛЬШЕ ФОТО ДИВІТЬСЯ ТУТ
Чимало волинян прийшло із дітьми. Зокрема, 9-річна Аня майже півтора місяця чекала батька.
- Я стояла кожного дня біля телефону і думала буде тато телефонувати чи ні. Коли телефонував, то казав, що скоро приїде, - розповідає дівчинка.
Мати Ані розповідає, що дзвонив щодня, проте лише на хвилину.
- Казав, що поганий зв’язок і не може розмовляти. Нічого не розказував, а просто казав, що у нього все добре: чекайте. Намагалася щось розпитати, але не було часу: ми менше хвилини спілкувалися. Приготували йому подарунки, - каже жінка.
Мати прикордонника Ігоря Надія Бондарук зі сльозами на очах каже, що дуже вдячна Богові, що її син повернувся живий.
- Хотілося б, щоб не було більше такої біди і щоб наші діти не пропадали там,
щоб були вдома із сім’ями, - каже жінка.
Із 72 прикордонників, які вирушили на Схід, до Луцька повернулося 59. Ще 2 – молодший сержант Киричук Сергій Володимирович і молодший сержант Гулюк Сергій Миколайович загинули, а 11 знаходяться в госпіталі у Києві, 3 із яких у важкому стані.
У червні волинські прикордонники їхали на Схід на 19 автомобілях, повернулися ж на семи, та й ті обстріляні. Решта техніки була знищена після мінометних обстрілів, обстрілів із «Градів». На тій же техніці, яка залишилася «на ходу», прикордонники й повернулися.
У такому стані повернулося кілька автомобілів в Луцьк
Зустріти прикордонників і вручити їм нагороди приїхав начальник Північного регіонального управління Держприкордонслужби генерал-лейтенант Ігор Токовий Він подякував військовослужбовцям і назвав волинських прикордонників героями. Високопосадовець повідомив, що прикордонники із Волині перебували в пункті пропуску «Маринівка», про який неодноразово згадували в ЗМІ.
Ігор Токовий
- По хлопцях неодноразово стріляли із «Градів», мінометів, але вони стояли і виявилися міцнішими, ніж метал.
Із 19 одиниць техніки, яка в них була, фактично 14 не підлягає ремонту, - зазначив Токовий.
- Я розумію, наскільки нелегко, з мирного життя, за досить короткий період часу, взяти в руки зброю і стати солдатами на передовій, - зазначив під час свого виступу голова Волинської обласної державної адміністрації Володимир Гунчик - Країна в один момент з мирної держави перетворюється в одну із воюючих сторін. Розумію, наскільки важко батькам та матерям відправляти своїх дітей на війну. Але є таке горде слово солдат – захисник Вітчизни. І ви - з честю виконали свій обов’язок перед країною, її громадянами, своїми рідними та близькими. Нехай ваша мужність стане прикладом для нашої молоді.
Голова облдержадміністрації висловив певність, що ця війна закінчиться українською перемогою.
«Незабаром усі ми повернемося до мирного життя. Але ми повинні завжди пам’ятати про загиблих та віддавати шану та повагу рідним і близьким солдатів», - додав він.
Володимир Гунчик
Перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик також подякував прикордонникам і напророчив їм та всій прикордонній службі належну шану у вільній,
незалежній, заможній Україні.
- Переконаний, що її кордон буде недосяжним і для великого ведмедя, і для маленького кремлівського карлика, - завершив виступ Олександр Пирожик.
Подякували військовослужбовцям також міський голова Луцька Микола Романюк та голова Ветеранської організації прикордонників генерал-лейтенант Аркадій Яворський Останній висловив думку, що іменами загиблих військовослужбовців мають називати населені пункти і навчальні заклади.
- Ми з честю виконали свій обов’язок. Надіюся, що після відпочинку, ми і далі будемо готові до виконання завдань, - зазначив начальник оперативно-бойової прикордонної застави майор Сергій Мельник
Начальник оперативно-бойової прикордонної застави майор Сергій Мельник
Прикордонникам вручили ордени «За мужність» ІІІ ступеня, грамоти, нагрудні знаки та медалі і врешті «віддали» їх в обійми рідних.
- Хотілося просто повернутися, щоб побачити сина, - розповідає один із прикордонників. – Найважче було з першої ночі, коли наш підрозділ попав під обстріл, який продовжувався протягом трьох тижнів.
- Ми не розраховували, що наш одразу почнуться щипати серйозно, - розповідає прапорщик Юрчук. - Але хотілося дуже приїхати додому. Це була основна задача. Хлопці зібралися толкові. Всі були згуртовані. Втратили двох друзів. Є такі втрати, які не можна передбачити. Хлопці були толкові, але з такими обстрілами, які були, я думаю ми дуже добре трималися.
