Анатолій Семенович Івашко - голова Диканської районної організації ветеранів, підполковник у відставці:
Чи було під час війни у людей відчуття взаємодопомоги?
-О, це те, що рятувало людей в роки війни: всі ділилися всім. Не було нікого, щоб хтось сказав, що це моє. І це все єднало, звичайно. Не тому, що ми такі. Єднали оті труднощі, які довелося переживати. В окопах всі сиділи поруч, смерть поруч ходила, і жоден не знав, кого вона зачепить.
Що Ви можете сказати тим росіянам, які заявляють, що, мовляв, виграли б війну і без України?
А де ж іще та більша територія, на якій найбільше товклися німці? Два з половиною місяці на Дніпрі стояли. Це Дніпро змусило Гітлера забрати кращі танкові дивізії з-під Москви, залишити в спокої столицю і перекинути всі сили, щоб прорвати фронт на Україні. Найбільше крові пролито на Україні, найбільші втрати людей в Україні. Найбільш спалене, зруйноване, понівечене, ображене – все, що було найгірше, все випало на долю українського народу. І так тепер зневажливо ставитися до тих, хто відвойовував свободу!
А яке значення для людини має свобода?
Це можна порівняти з життям пташки в кліточці. Можна сказати, що вона в раю живе: ви їй їсти даєте, водичку підливаєте – чого іще треба. А вона, та пташечка, дивиться, як вирватися з тієї клітки. Хоча знає, що там на неї стільки ворогів чекає, і голодна буде. Та все ж вона летить на волю. Значить, на волі їй краще, ніж в тій багатій кліточці. Отак, мабуть, і людина. Їй хочеться свободи. Тому говорити, що я вчора наївся - я щасливий, а сьогодні нещасливий, бо мало їв, неправильно. А щасливий тоді, коли маєш свободу, справжню, а не те, що в нас сьогодні пам’ятники ламають чи ще щось і називають це свободою.
А особисто Ви вважаєте себе щасливим?
Я щасливий, і найбільшим щастям вважаю те, що всі ті дороги, які мені випало пройти, я пройшов, проніс все це, стерпів усе і живу й сьогодні на благо моєї України. Був патріотом України і є ним.
