Три дні тривала імітація голосування на окупованій території. Три дні пропагандисти створювали концентровану картинку “всенародної” підтримки яка врешті вилилася у приголомшливі цифри явки. Кампанія перед виборами була напрочуд тихою: без великої агітації, без масових закликів і без відчуття, що людей справді намагаються привести на дільниці. Але після завершення «виборів» окупаційна влада оголосила про рекордну для Донбасу участь у голосуванні та навіть “багатотисячні черги”. При цьому місцеві жителі кажуть «Реальній Газеті»: про вибори знали, але самі не ходили. Виходить дивна картина — людей майже не кликали голосувати, зате потім відзвітували, що прийшли ледь не всі. «Реальна Газета» розбиралася, як із тихої кампанії вийшла рекордна явка, і що стоїть за картинкою «масового голосування».
Рекордні для Донбасу цифриЩе до основних днів “виборів” на окупованих територіях майже три тижні тривало дострокове голосування. Виїзні комісії їздили населеними пунктами Луганщини та Донеччини з прозорими урнами, заходили на підприємства й обходили домівки. Окупаційна “виборча комісія” при угрупованні “ЛНР”
заявила що її представники нібито охопили майже 93% домогосподарств. Водночас жителі Сіверськодонецька, Рубіжного, Сватового та інших міст писали в місцевих чатах, що про голосування не знали і не бачили жодних комісій. “Я в Сіверськодонецьку. Я не знаю, де виборча дільниця! Ніяких запрошень не було взагалі”, — скаржаться люди в коментарях під постами про вибори.

Водночас на окупованій території заявили про технічно можливу, але аномально високу явку:
- Окупована частина Луганської області — 79,33%
- Окупована частина Донецької області — 81%
- Окупована частина Херсонської області — 74,61%
- Окупована частина Запорізької області — 80,09%

Ці показники не можна трактувати як вимір реальної політичної активності населення на ТОТ. Це дані, які оприлюднюють російські та окупаційні виборні органи, і незалежно перевірити їх на окупованій території неможливо.
Для повівання наведемо сусідні російські території та Росію загалом.
- Воронезька область — 75,3%
- Ростовська область — 65%
- Курська область — 57,8%
Якщо повірити офіційним цифрам, жителі окупованих територій виявилися значно активнішими виборцями, ніж багато росіян, що виглядає відверто дивно. Йдеться про території, де четвертий рік триває війна, частина міст зруйнована, є проблеми з водою, електрикою та пальним, а Росія продовжує примушувати людей переоформлювати документи за російським зразком. Потрапити до профільного лікаря надзвичайно складно, а пацієнти скаржаться на хабарництво та байдужість.
А за підсумками російського голосування виходить майже протилежна картина: саме ці люди нібито масово йдуть на дільниці та демонструють вищу політичну активність, ніж жителі багатьох регіонів самої Росії. Висока явка сама по собі не означає підтримки влади. Але в пропагандистській картинці вона працює саме як доказ масової залученості: ніби людей в окупації цікавлять не ціни на бензин та мʼясо, не обстріли, не відсутність води,
відключення ліфтів чи перебої з електрикою, а російське політичне життя.
Нагадаємо, що на останніх парламентських виборах до окупації Донбасу на Донеччині проголосували 59,63% виборців, на Луганщині — 57,67%. Тепер окупаційні виборчкоми заявляють про майже 80–82% — приблизно на 22 відсоткові пункти більше.
Показово й те, з ким окуповані українські території опинилися у верхівці рейтингу явки. Перші місця посіли Чечня, Дагестан, Інгушетія, Північна Осетія та Карачаєво-Черкесія. Одразу за ними — окупована Донеччина з 81,62%. Далі в цьому ж списку Кабардино-Балкарія, Тува, окуповані частини Запорізької та Луганської областей. Херсонщина також увійшла до регіонів із явкою понад 75%.
Тобто окуповані території України за офіційною російською статистикою опинилися поруч із колонізованими Росією національними республіками Північного Кавказу та Тувою — регіонами, де надзвичайно висока явка повторюється з виборів у вибори.
Куди зникли “багатотисячні черги”Вже зранку 18 вересня російський пропагандист газети “Известия” Євгеній Биковський заявив про “багатотисячні черги” біля виборчих дільниць.
І ми стали їх шукати.
Почали з сюжету про “черги” на дільницях. Ролик зʼявився вже через 27 хвилин після початку основного голосування. На відео, яке опублікував Telegram-канал “ЛуганскИнформЦентр”, приблизно два десятки людей стояли в холі однієї зі шкіл в центрі Луганська перед столами виборчої комісії. Кілька з цих людей тримали в руках паспорти. Деякі мали при собі бейджі і тримали в руках папери, тому з великою ймовірністю були членами виборчої комісії. Про решту неможливо було сказати, чи є вони виборцями, чи членами виборчкому, чи спостерігачами, чи журналістами. Попри це, вже о 9:35 телеграм-канал пропагандистських “Известий” написавпро “многотысячные очереди российских граждан”, які нібито прагнуть взяти до рукбюлетені.

За даними вибірки, яку “Реальна Газета” зібрала через систему Osavul, найраніше повідомлення про черги було опубліковане 18 вересня о 8:27. Протягом наступних хвилин його підхопили «Инцидент Луганск», «Донбасс решает», «181.RU | ЛНР INFO», «Вечерний Луганск» та інші ресурси. Частина повідомлень відтворювала формулу майже дослівно: «с первых минут голосования очереди за бюллетенями».
Всі вони поширювали одні й ті самі дві пари коротких роликів.
Через годину риторика посилилася і зʼявилася фраза про “многотысячные очереди”. Протягом приблизно години після відкриття дільниць сюжет пройшов кілька стадій: від повідомлення про «черги з перших хвилин» до твердження про «багатотисячні черги».
Наратив виявився короткоживучим. Із 35 відібраних публікацій 31 припала на 18 вересня. Ще чотири з'явилися 19 вересня. А потім згадки про черги зникли зовсім. Йдеться не лише про наратив “від початку голосування на дільницях черги” — зникли будь-які згадки про натовп та черги взагалі.
За даними Osavul, 35 повідомлень про черги поширювалися у Telegram, Max, VK, TikTok та на сайтах. Часто це були ті самі медіа на різних платформах, а тексти й відео майже дублювалися. Повідомлень від блогерів, військкорів чи звичайних жителів Луганська система не зафіксувала — про черги писали переважно ресурси, пов’язані з держструктурами.
У ширшій вибірці «Реальна Газета» знайшла 155 публікацій про «високу явку»: черги, багатолюдні дільниці та «активних виборців». Понад половина цих повідомлень виявилася текстовими повторами.
Після закриття дільниць “високій явці” почали надавати політичного значення: її називали ознакою «здорової демократії», доказом легітимності виборів, «відповіддю на зовнішній тиск» та на «провокації» України.
Значну частину “виборчого” контенту поширювали ресурси, пов'язані з російськими державними структурами або з інформаційними маніпуляціями. Якщо роздивитися опубліковані ними фотографії, до людей на виборчих дільницях побачити можна, але їх небагато, натовпів нема, черги вони не створюють, а вільно пересуваються приміщеннями. На деяких знімках видно, що людина голосує в напівпорожній залі.












Постає цілком логічне питання: якщо звичайні жителі Луганська чи Донецька не писали в соцмережах про ажіотаж навколо виборів, то де поділися “багатотисячні черги” перед дільницями? Тоді звідки взялася явка, якщо черг ми так і не побачили.
Як в окупації писали про вибориРеальна Газета проаналізувала, які російські політичні партії згадували у двох основних пропагандистських медіа на окупованих Луганщині та Донеччині — Луганському інформаційному центрі (ЛІЦ) та Донецькому агентстві новин (ДАН).
Для аналізу взяли два місяці перед «виборами» — з 17 липня до 17 вересня 2026 року. Виявилося, що єдиною партією, яка отримала медійне висвітлення, стала “Єдина Росія”. Інші або згадувалися побіжно, або не згадувалися взагалі.
Так, на окупованій Луганщині «Єдину Росію» за цей час згадали 15 разів. «Справедливу Росію» — тричі, КПРФ і ЛДПР — по два рази, «Нових людей» — один раз. На окупованій Донеччині перевага «Єдиної Росії» була ще помітнішою. У ДАН її згадали 20 разів. КПРФ, ЛДПР і «Нових людей» — по одному разу. «Справедлива Росія» за два місяці не з'явилася в публікаціях ДАН жодного разу. Партії мали свої Telegram-канали, публікували новини про зустрічі, партійні заходи та своїх кандидатів. Але до головних пропагандистських медіа ця активність майже не потрапляла.

Така ж тенденція зберігалася і далі: партії згадувалися, коли оголошували їхні результати, а спікерам слова не давали. Пропаганда майже не розповіла про вибори як про конкуренцію політичних програм, кандидатів та різних варіантів розвитку. Логіка текстів про результати виборів була така: якщо люди прийшли на вибори,
отже вони підтримують Росію, а отже — визнають і окупацію, і головну партію, і Росію взагалі.
Крім наративів про тотальну “народну підтримку” окупаційні медіа у дні виборів писали про спроби Києва “зірвати вибори, але Донбас не залякати” Публікації про це були насичені формулюваннями типу “ворог”, «провокації», “удари по енергетиці”, “безпілотна загроза”, спроби «дестабілізувати ситуацію» та «зірвати вибори». Утворювалася проста драматургічна схема: “Україна атакує, але попри небезпеку люди йдуть на вибори”. Виборець у такій конструкції вже виконує майже військову роль, ніби здійснює “подвиг”.
Ще одна велика група повідомлень звучала як “вибори завершують інтеграцію Донбасу в Росію” Цей наратив особливо важливий уже не для мобілізації виборців, а для політичного пояснення сенсу виборів. Голосування описувалося як “історичне”, “останній політичний крок”, “фінальна точка інтеграції”, де “вперше обирають депутатів Держдуми”. До початку голосування Пушилін називав вибори останнім політичним етапом «возз'єднання» і подавав як символічне голосування за належність території до Росії.
Власне, це і пояснює, навіщо було “малювати” окупованим територіям аномальну явку — щоб створити враження спільного рішення бути у складі РФ.
Про що ж розповідають жителі окупованої Луганщини? Реальній Газеті вдалося поспілкуватися з луганчанами. Вони кажуть, що на вибори не пішли, бо були зайняті буденними справами. А один із них додав, що навіть ті, хто у 2014 році мав проросійські погляди, зараз лають і Путіна, і його “Єдину Росію”. В аномальну явку ані він, ані його знайомі не вірять.
Аномально висока заявлена явка пояснюється вкидами та самим процесом голосування: частина людей голосувала достроково і фактично за межами дільниць — люди голосували у дворах, на вулицях і вдома. Було безліч можливостей вкинути до урн довільну кількість бюлетенів. Але така висока явка мала показати, що окуповані території нібито вже стали «своїми» для Росії, а їхні жителі масово підтримують нову владу і російську політичну систему.
Запис Аномальні проценти. Як “малювали” високу явку на окупованій території спершу з'явиться на Реальна газета.