Швейцарські науковці навчилися виявляти приховані тріщини всередині льодовиків за допомогою звичайного оптоволоконного кабелю.
Читайте також:
Як спалах інфекції. Стоянка тисяч торгових суден у Перській затоці спровокувала екологічну небезпеку Останніми роками в Альпах уже траплялися подібні трагедії. У липні 2022-го частина льодовика Мармолада в Доломітах на півночі Італії обвалилася і забрала життя одинадцяти альпіністів.
Майже через три роки, у травні 2025-го, у Швейцарії зійшов льодовик Бірч над селом Блаттен — подія, що тримала в напрузі всю країну і світ.
Про новий метод дослідники з ETH Zurich розповіли в журналі Science Advances. Розробку очолив Томас Хадсон.
Стабільність льодовика значною мірою залежить від тріщин. Частину з них фіксують супутники та дрони просто з поверхні, але чимало ховається глибоко всередині криги. Тала вода поступово поглиблює саме такі приховані розломи і прискорює руйнування льодовиків.
Раніше для дослідження внутрішньої будови криги вчені покладалися на сейсмічні методи. Коли всередині льоду розкривається тріщина, виникає мікроземлетрус,
який фіксують сейсмометри. Проблема в тому, що така зйомка дає невисоку просторову точність. До того ж розставити багато приладів на льодовику, порізаному розломами, дорого й небезпечно.
Для випробування нового підходу дослідники просто розклали один оптоволоконний кабель на поверхні льодовика Горнер у кантоні Вале. Цього виявилося достатньо, щоб вивчити структуру криги на глибину до 25 метрів. «Один оптоволоконний кабель замінює сотні сейсмометрів», — зазначає Хадсон.
Працює це просто: кабель підключають до спеціального приладу — «інтерогатора», який запускає у волокно світловий сигнал і фіксує, яким він повертається назад. Щойно поблизу стається мікроземлетрус, наприклад розкривається тріщина, сейсмічні хвилі злегка деформують цю лінію. Через це змінюється характер відбитого світла, і саме за цими змінами вчені визначають точне місце та глибину розлому.
Отримані дані обробляють спеціальним алгоритмом, адже їхній обсяг надто великий для ручного аналізу. У підсумку дослідники отримують щось на кшталт ультразвукового знімка льодовика — детальну картину його внутрішньої будови.
На Горнері метод показав результат, який здивував навіть самих дослідників: приховані тріщини зайняли понад 8% обсягу криги в зоні вимірювання — значно більше, ніж очікувалося спочатку. Здебільшого вони були заповнені водою або повітрям, тоді як решта 92% льоду лишилися непорушеними.
Далеко не всі розломи видно з повітря, хоча саме вони найсильніше впливають на стійкість криги. За словами Хадсона, непрофесіонали зазвичай оцінюють небезпеку за великими тріщинами на поверхні, тоді як фахівців куди більше цікавить те, що ховається всередині. Саме такий аналіз дає змогу зрозуміти, чи загрожує льодовику обвал.
Читайте також:
Мінус 84,1 °C. В Антарктиді зафіксували найнижчу температуру на Землі з 2012 року
