Фізики з Університету Авейру змоделювали нестабільність «волохатих» чорних дір і виявили два можливі сценарії їхньої еволюції. В одному з них чорна діра відділяється від скалярного поля, яке перетворюється на бозонну зорю.
Про це пише видання Science alert.
Дослідники Жозе Феррейра, Карлос Ердеру, Еужен Раду та Мігель Зіляу за допомогою чисельного моделювання вивчили, що може відбуватися з чорними дірами, оточеними так званим «волоссям». У фізиці цим терміном позначають додаткові властивості, які виходять за межі звичайного опису чорної діри через її масу та обертання.
В одному з розглянутих варіантів таким «волоссям» є скалярне поле — невидима структура, що заповнює простір і може складатися з частинок без спіну. За певних умов вона здатна утримуватися поблизу чорної діри завдяки власному тяжінню.
Раніше моделі припускали, що такі системи можуть бути стабільними. Однак ці розрахунки обмежували рух сферичною симетрією, тобто система не могла розвиватися по-різному в різних напрямках. Коли дослідники дозволили їй ставати несиметричною, виявилася нестабільність.
Комп’ютерні симуляції показали два можливі результати. У першому, який вчені назвали «поглинанням», рівновага руйнується, а чорна діра поглинає скалярне поле. У результаті залишається чорна діра без «волосся».
Другий сценарій отримав назву «поділ». За нього чорна діра спочатку перебуває в центрі скалярної структури, але найменше збурення зміщує її з цього положення. Замість повернення до рівноваги чорна діра дедалі більше віддаляється від центру й зрештою залишає поле.
При цьому саме скалярне поле не руйнується. Воно продовжує існувати як гіпотетична бозонна зоря — об'єкт без горизонту подій, який утримується власною гравітацією. Чорна діра після відділення залишається без «волосся».
На те, який сценарій реалізується, частково впливала компактність скалярного поля. Щільніші структури частіше переходили до поглинання, тоді як менш компактні виявлялися схильнішими до поділу. Така тенденція спостерігалася у двох різних моделях скалярного поля.
Водночас дослідники наголошують, що це не означає існування подібного процесу у реальних чорних дірах. Бозонні зорі поки залишаються гіпотетичними,
а використана модель є передусім теоретичною.
Крім того, описаний механізм потребує звичайного електричного заряду. Водночас астрофізичні чорні діри, як очікується, мають дуже малий сумарний електричний заряд. Тому автори не стверджують, що змодельовані об'єкти є реалістичними астрофізичними системами.
Натомість учені припускають, що подібна нестабільність може проявлятися в інших, реалістичніших моделях. Зокрема, вони планують перевірити, чи може обертання чорної діри відігравати роль, подібну до електричного заряду.
Якщо подібний процес справді можливий у природі, він може залишати характерний сигнал у вигляді гравітаційних хвиль. Дослідники зазначають, що при сценарії поділу він мав би відрізнятися від сигналів відомих процесів, зокрема злиття двох чорних дір. Визначити його точні характеристики та з’ясувати, чи можна буде зафіксувати такий сигнал, мають майбутні дослідження.
Читайте також:
- Колайдер не створив чорну діру і не знищив планету. Фізики в ЦЕРН перевірили обмеження для теорії струн
- Нова модель всесвіту. Фізики припускають, що первинні чорні діри можуть мати п’ятий вимір
- Чорна діра залишила чотири сліди. Астрономи розкрили історію потужних викидів плазми далекою радіогалактикою