Наука

Привид із минулого століття. У Парижі випадково натрапили на комаху, яку вважали зниклою

20 жов•NV

У районі Парижа нещодавно помітили дивну муху Pocota personata, що дивовижно схожа на джмеля. Востаннє у Франції її бачили ще 150 років тому.

Читайте також:

Сучасник динозаврів. Вчені описали новий вид стародавніх комах з незвичайним хоботком Виникає логічне запитання: комаха дійсно зникала на півтора століття й тепер повернулася, чи просто весь цей час непомітно літала поруч?

Ця історія чудово ілюструє головний біль сучасних біологів. Наша планета досі залишається суцільною білою плямою, а в науковців катастрофічно бракує даних про стан багатьох видів.

За оцінками вчених, близько 86% наземних видів та 91% морських мешканців досі навіть не мають наукового опису. А з тих істот, про існування яких ми знаємо, Міжнародний союз охорони природи оцінив ризик зникнення лише для мізерних 8%. Про це пише phys.org.

Якщо з великими ссавцями чи птахами все більш-менш зрозуміло, то з дрібними комахами, грибами та мікроорганізмами починається пекло.

Щоб хоч якось закрити ці прогалини, дослідники запускають спеціальні проєкти зі збору ДНК. Наприклад, у Парижі щотижня перевіряють пастки для комах.

В одному такому наметі можна знайти сотні різних ДНК-слідів. Але й тут чекає сюрприз: частина знайденого генетичного коду взагалі ніде не зафіксована й не збігається з жодною наявною базою даних.

Коли вчені намагаються розпізнати рідкісний вид, роль грає кожна дрібниця — від форми крила до розміру лапки. Фахівців, які реально на цьому розуміються, у світі дуже мало.

До досліджень часто залучають аматорів і звичайних людей. Проте це створює викривлення. Спостереження зазвичай проводять там, де зручно ходити людині, а важкодоступні дикі території залишаються без уваги.

Штучний інтелект теж не здатен вирішити проблему самостійно. ШІ вміє миттєво обробляти гігабайти інформації, але він повністю безпорадний без якісної навчальної бази. Якщо в систему не завантажили вихідне ДНК або опис комахи, нейромережа просто нічого не знайде.

Ще одна проблема — це різні методики збору інформації. Коли дані розпорошені, а дослідження проводяться по-різному, вчені часто доходять протилежних висновків щодо одного й того ж виду.

Читайте також:

Обманювали навіть зоологів. Вчені відкрили нові види гігантських паличників в Австралії

Читайте ще