Під Апеннінськими горами в Італії земна кора поступово розшаровується, а її нижня частина опускається в мантію на глибині близько 30 кілометрів. Вчені виявили прихований геологічний процес, який може пояснити, чому гори продовжують змінюватися, а регіон залишається сейсмічно активним.
Про це пише Il Messaggero.
Міжнародна група дослідників під керівництвом професора структурної геології та тектоніки Флорентійського університету Стефано Тавані встановила, що під Апеннінами триває масштабне розшарування земної кори. Цей процес відбувається настільки повільно, що люди не можуть помітити його без спеціальних вимірювань.
Йдеться про геологічне явище, яке називають деламінацією. Під час нього нижня, щільніша частина земної кори поступово відокремлюється від верхніх шарів і занурюється в мантію Землі.
За висновками науковців, під Апеннінським гірським хребтом відділяється нижня частина кори Адріатичної мікроплити. Саме цей глибинний рух може впливати на деформацію земної поверхні та активність геологічних розломів.
Дослідники порівнюють розшарування з розстібанням блискавки.
Процес поступово поширюється із заходу на схід, змінюючи будову земної кори під гірською системою.
Геологічні реконструкції свідчать, що такі зміни почалися приблизно 10 мільйонів років тому. Особливо помітну роль вони почали відігравати протягом останніх двох мільйонів років.
Раніше формування Апеннін пояснювали переважно двома великими тектонічними процесами. На заході відбувалося розширення басейну Тірренського моря, а на сході — стиснення земної кори.
Однак приблизно два мільйони років тому інтенсивність цих процесів суттєво зменшилася. Попри це, Апенніни продовжили деформуватися, підніматися та залишатися територією, де регулярно виникають землетруси.
Нова геологічна модель пропонує пояснення цієї суперечності. Відокремлення глибинних шарів кори може підтримувати рухи гірської системи навіть після ослаблення тектонічних сил, які раніше визначали її розвиток.
Для перевірки своєї гіпотези науковці використали кілька незалежних джерел інформації. Зокрема, вони проаналізували результати GPS-спостережень за останні 30 років.
Крім того, дослідники вивчили супутникові радіолокаційні дані Sentinel за 2019–2023 роки.
До аналізу також залучили каталоги землетрусів і геологічні реконструкції.
Отримані результати показали, що різні частини Апеннін рухаються неоднаково. У внутрішніх районах гірського хребта земна кора поступово розтягується, тоді як ближче до долини річки По та Адріатичного моря відбувається стиснення.
Швидкість розтягування у внутрішній частині Апеннін становить приблизно чотири міліметри на рік. Водночас у східніших районах кора стискається приблизно на два міліметри щороку.
Таку динаміку науковці порівнюють із рухом гармошки. Одні ділянки поступово розходяться, тоді як інші зближуються під впливом глибинних геологічних процесів.
Крім горизонтальних переміщень, дослідники зафіксували й вертикальні зміни. В окремих районах земна поверхня піднімається, а в інших поступово опускається.
За запропонованою моделлю, це залежить від стану нижніх шарів земної кори. Там, де вони вже відокремилися, верхні породи можуть підніматися, а де ще залишаються з'єднаними — відчувати спрямований униз вплив їхньої ваги.
Відкриття також допомагає пояснити сейсмічну активність Італії.
Глибинні процеси можуть впливати на розташування активних розломів і характер деформацій земної кори.
Проте вчені наголошують, що нова модель не дозволяє передбачити конкретний землетрус. Вона не дає відповіді, коли саме та в якому місці відбудеться наступний підземний поштовх.
Безпосередньо спостерігати за відокремленням нижніх шарів кори на глибині десятків кілометрів неможливо. Тому дослідники відтворюють перебіг цього процесу за допомогою супутникових вимірювань, сейсмічних спостережень і геологічних даних.
До наукової роботи долучилися фахівці Римського університету Сапієнца, університетів Пізи та Палермо, а також Національного інституту геофізики та вулканології Італії.
Явище розшарування земної кори науковці досліджують ще з 1970-х років. Сучасні супутникові технології та багаторічні вимірювання дозволили детальніше вивчити процеси, які підтримують геологічну активність Апеннін.