Учора, 10 вересня під час презентації своїх книжковий новинок відомий львівський історик Ілько Лемко поділився думками з приводу Волинської трагедії. «Виявляється, на Волині жили «хорошие русские мужички», – почав він. Так, за його словами, з 1795 року по 1918 рік, після третього поділу Польщі, Волинь перебувала в складі Російської імперії, там культивувався найбільший шовінізм.
«Архімандрит Почаївської лаври Віталій (Максименко) був головою відділення «Союза русского народа» (ред.- ця організація мала широко розгалужену організаційну мережу в Волинській губернії). Це все одно, що нині б Архімандрит Почаївської лаври став головним в «Партії регіонів» чи комуністів.
Тоді у волинських селян плекалися жахливий шовінізм, нетерпимість, ксенофобія, казенне православ’я», – розповів Ілько Лемко.
За його словами, в міжвоєнний час (у 1919-1939 роки) Волинь на 20 років потрапила до Польщі. «На Волині в повний ріст діяло КПЗУ (Комуністична партія Західної України), люмпенське населення Волині дресирували в тому комуністичному плані, що пан – це ворог. Як Шевченко писав у поемі «Вернак»:
«Я різав все, що паном звалось, без милосердія і зла»», – пояснив історик.
«Тобто, волинські мужички, нашпиговані російським шовінізмом, казенним православ’ям, чорносотенством ( ред. – так називали «Союз русского народа»), комуністичною ідеєю й вчинили оцю різанину поляків у 1943 році», – констатував Ілько Лемко. Тому, за його словами, претензії слід пред’являти Путіну, Леніну, Сталіну та царю Миколі ІІ.
Водночас, Ілько Лемко поділився цікавим фактом від свого колеги, доктора історичних наук, професора Львівського національного університету ім. Франка Богдана Гудя, що займався дослідженням цієї теми: «В тих регіонах Волині, де була найбільша різанина поляків, була найнижча національна свідомість українців, вони були «тутейшими», навіть не казали, що є українцями».
«Оці тутейші й вирізали поляків, а тепер у цьому звинувачують українців – що цю різню вчинили українські націоналісти», – пояснив він.
