Це знак, що рідні не здаються, поки кожен наш захисник не повернеться додому.
У самому серці Кременчука знову зібралися ті, хто не має права і не може мовчати. Акція «Не мовчи, полон вбиває» нагадує всім нам: за холодними стінами ворожого полону залишаються наші Герої. Вони тримали небо над Україною, а тепер їхні родини тримають надію за їхнє повернення.

Організаторами акції стали родини військовополонених. Мета заходу – привернути увагу до трагічної проблеми: сотні українських захисників досі у полоні, а частина з них вважається безвісти зниклими. Серед них є й воїни легендарного полку «Азов».
Сьогодні акція була чисельнішою – до кременчужан приєдналися мешканці Світловодська та інших населених пунктів Кременчуцького району.
На початку учасники акції перекрили вулицю Халаменюка, аби привернути увагу до всеукраїнської хвилини мовчання. Тож автотранспорту довелося зупинитися на мить.

Тим часом мітингувальники говорять, що такі акції надважливі. Їх потрібно постійно проводити в різних містах України.
Адже вимоги прості й водночас найважливіші – визволити тих, хто боронив країну.
Хоч учасників акції підтримують далеко не всі містяни, кожен сигнал автівки, кожен крок небайдужого додає їм сил.
«Сьогодні ми завітали сюди задля того, аби підтримати наших військовополонених. Наголосити вчергове на тому, що ми про них не забули, що ми про них пам’ятаємо, що українська нація пам’ятає про своїх героїв. Ми про них не забули і будемо боротися й робити все задля того, аби вони повернулися додому. Вони не забуті», – розповів «Січень», представник організації Української молоді «Грім».

На запитання: «На вашу думку, що на рівні держави потрібно робити, щоб цей процес повернення військовополонених пришвидшився?», – відповів:
«На рівні держави перш за все необхідно максимально посилити роботу дипломатів задля того, аби велася більш прогресивна робота у цьому напрямку. Залучати засоби масової інформації, залучати представництва інших країн, консулів, дипломатів – усе задля того, аби звільнити наших військових охоронців. Залучатися до перемовин з іншими державами, так само як із президентом Туреччини та інших країн, оскільки це давало результат – коли звільнили близько 70 воїнів полку «Азов» та інших захисників України. Тобто це дає результат, необхідно тиснути й необхідно працювати в цьому напрямку», – зазначив Січень.
Він також звернувся до родин полонених зі словами підтримки:

«Перш за все, ми розуміємо, як вам тяжко. Пам’ятайте, що ми з вами. Ніхто про це не забув, про наших хлопців ми пам’ятаємо кожної миті, кожної хвилини. Тримайтеся, і все буде добре. Я впевнений, що всі наші захисники повернуться додому. Виходимо на такі акції, вони влаштовуються по всій Україні. Ми пам’ятаємо про наших хлопців. Тому не втрачайте віру – це найголовніше» – говорить учасник акції.
Привернула сьогодні увагу літня жінка, яка стояла на акції без плаката. Це мати воїна, який зник безвісти уже як рік. Воював на Курщині.

«І тіла не знайшли. Говорять, що, може, живий... Та рік вже ніяких звісток» – говорить мати Андрія Хабінка, Олександра Василівна.

Вона вперше на такій акції. В очах – сльози і розпач…

Укотре можна пересвідчитися, що це не просто акція – це крик душі. Це знак, що рідні не здаються, поки кожен наш захисник не повернеться додому. Це обіцянка матерів, друзів, побратимів – тримати надію, говорити за тих, хто мовчить через тюремні грати.
Читайте: «Я чекаю» — акція на підтримку полонених і зниклих захисників пройшла у Кременчуці
Читайте також: Хвилина мовчання в Кременчуці: уже і учасники акції закликали місто зупинятись разом
Детальніше дивіться в відео Микити Ліцкевича
Олена Ліпошко