Астрономи вперше склали карту початкової форми вибуху наднової та з’ясували, що вона зовсім не сферична, як вважалося раніше.
Спостереження за SN 2024ggi, зроблені за допомогою Дуже Великого телескопа (VLT) у Чилі, продемонстрували, що перша фаза «спалаху» має витягнуту форму, подібну до оливи. Це відкриття стало можливим завдяки надзвичайно раннім вимірюванням, проведеним всього через 26 годин після того, як система ATLAS зафіксувала перший світло вибуху 10 квітня 2024 року.
Читайте також:
Стародавній арабський вірш допоміг астрономам відкрити слід наднової Наднова SN 2024ggi вибухнула в галактиці NGC 3621, розташованій приблизно за 22 мільйони світлових років у сузір'ї Гідри. VLT отримав перші спектрополяриметричні дані 11 квітня, дозволивши дослідникам побачити структуру вибуху до того, як він почав взаємодіяти з навколишнім середовищем — цей етап триває лічені години й зазвичай залишається непоміченим.
У нормальних умовах масивна зоря — у цьому випадку її маса становила приблизно 12−15 мас Сонця — утримує майже сферичну форму завдяки балансу між внутрішнім тиском випромінювання та гравітацією.
Після виснаження термоядерного палива гравітація руйнує це рівновагу, ядро колапсує, а зовнішні шари відскакують, створюючи ударну хвилю. Саме її поведінка в перші моменти вибуху довгий час залишалася однією з ключових нерозв’язаних загадок астрофізики.
Використовуючи інструмент FORS2 — єдине обладнання в Південній півкулі, здатне проводити такі вимірювання, — учені зафіксували, що світло від ударної хвилі поширювалося нерівномірно. Воно було витягнуте вздовж однієї осі, що повністю суперечить уявленню про симетричний початок вибуху.
На десятому дні спостережень дослідники побачили зовнішні водневі шари зорі, що також були орієнтовані вздовж тієї самої осі. Це свідчить: напрямна форма вибуху була стабільною від самого початку й пов’язана з фундаментальним механізмом руйнування ядра.
Отримані дані дозволили відкинути частину попередніх моделей, підтвердивши інші, і забезпечили безпрецедентний погляд на те, як масивні зорі завершують своє життя.
Результати опублікованіу журналі Science Advances
Читайте також:
