Дослідження показує, що великі річкові дельти світу втрачають висоту швидше, ніж зростає рівень моря, створюючи безпосередню загрозу для мільйонів людей.
У статті, опублікованій у журналі Nature, осідання дельт визначається як «вертикальне зниження поверхні суші відносно рівня моря». Аналіз охопив 40 великих річкових дельт на п’яти континентах. Майже в усіх дельтах виявлено ділянки, де осідання перевищує підвищення рівня моря. Це означає зростання ризику повеней уже в найближчі десятиліття.
Дослідження очолив Леонард Охенхен за участі геологів Манучера Ширзаї та Сузанни Верт з Virginia Tech. Використовували «супутникову радарну інтерферометрію — метод вимірювання змін висоти поверхні з сантиметровою точністю». Отримана карта має високу просторову роздільну здатність. Вона дозволила кількісно оцінити втрату висоти в кожній дельті.
Результати показали, що в 18 із 40 дельт осідання вже перевищує локальні темпи підвищення рівня моря. Під загрозою опинилися понад 236 мільйонів людей. До найбільш уразливих належать дельти Меконгу, Нілу, Гангу–Брахмапутри, Міссісіпі та Жовтої річки.
У деяких районах суша опускається більш ніж удвічі швидше, ніж зростає глобальний рівень океану.
Основними причинами є «виснаження підземних вод», зменшення надходження річкових відкладень і швидка урбанізація. Леонард Охенхен зазначає: «У багатьох місцях земля опускається набагато швидше, ніж вважалося раніше». Це свідчить про системний характер проблеми.
Манучер Ширзаї підкреслює: «Осідання ґрунту — це не проблема далекого майбутнього, а проблема сьогодення». Сузанна Верт додає: «Ці процеси безпосередньо пов’язані з рішеннями людей». Таким чином, людська діяльність є ключовим чинником ризику.
Дослідження показує, що адаптація до кліматичних змін неможлива без контролю за використанням підземних вод і управління осадовими потоками. Річкові дельти стають індикаторами поєднаного впливу природних і антропогенних процесів.
