Довгий час вважалося, що першими, хто наважився вийти зі списом на кита, були суворі мешканці Арктики. Проте розкопки в затоці Бабітонга на півдні Бразилії повністю обнулили цей «північний пріоритет».
Читайте також:
Зубастий пращур. В Австралії знайшли рештки хижого кита, якому 26 мільйонів років Аналіз курганів самбакі — гігантських насипів із мушель — виявив рештки великих китів віком 5000 років. Це відкидає початок китобійної ери на цілу тисячу років углиб історії та переносить її епіцентр у тропіки Південної Атлантики.
Кріста Макграт та її команда використали мас-спектрометрію ZooMS, щоб ідентифікувати кістки, які раніше вважали просто побутовим брудом. Виявилося, що в «меню» прадавніх бразильців були горбаті, гладкі та навіть сині кити. Найсильніший аргумент на користь активного промислу — велетенські гарпуни, витесані з китової кістки. Їхні габарити та специфічна форма свідчать про те, що це були інструменти саме для полювання у відкритій воді, а не для обробки туш, які випадково викинуло на берег.
Знахідка б'є і по старих екологічних моделях. Велика кількість решток горбачів доводить:
5000 років тому ці гіганти мали набагато ширший ареал, ніж сьогодні. Те, що ми бачимо зараз біля берегів Бразилії, — це не просто міграція, а тривалий процес повернення виду на території, де він домінував ще до настання епохи промислового винищення.
Для археологів народи самбакі миттєво змінили статус. Вони більше не виглядають примітивними «збирачами ракушок». Перед нами постає потужна морська культура з розвиненою логістикою та складною системою групового полювання. Відкриття підкреслює катастрофічну помилку сучасної урбанізації Бразилії, яка методично знищує кургани самбакі, ховаючи під бетоном докази першої у світі технологічної революції в океані.
Читайте також:
