Деякі з найвідоміших історичних рукописів Європи, зокрема Йоркські Євангелія, виявилися біологічними капсулами часу для розкриття 3500-річної історії вірусу віспи овець (SPPV).
Витягнувши ДНК зі шкір тварин, що використовувалися для виготовлення пергаменту документів, міжнародна команда генетиків, істориків, вірусологів, хіміків-білків та реставраторів під керівництвом Університетського коледжу Дубліна надала перші генетичні докази того, як ця руйнівна хвороба вражала стада європейських фермерів задовго до сучасної епохи, пише Phys.org.
Віспа овець — дуже заразне захворювання, яке швидко поширюється та може вразити велику частину отари за короткий час. Ця хвороба особливо небезпечна, оскільки може спричинити дуже високий рівень смертності, особливо серед молодих тварин, та різко знизити продуктивність, пошкоджуючи вовну, м’ясо та надої молока.
Читайте також:
Не руйнування, а збереження. Новий метод дозволяє брати зразки ДНК з манускриптів без пошкоджень «Відновлення давньої ДНК патогенів повністю змінило наше розуміння інфекційних захворювань у минулому, і тут ми показуємо,
що пергамент також може зберігати ДНК тваринних патогенів. Можливо, що архіви та бібліотеки по всьому світу також містять генетичні сліди спалахів захворювань у тварин у минулому», — сказав Луї Л’От, кандидат філософії в UCD та провідний автор дослідження.
У новому дослідженні автори реконструювали понад 3500 років еволюції вірусу віспи овець та виявили сліди хвороби в середньовічних рукописах, зокрема в кількох таких, що мають важливе історичне значення. Серед проаналізованих творів були Йоркські Євангелія, якому 1000 років, один з найкращих ілюмінованих рукописів, що збереглися з раннього англосаксонського періоду, а також ранні рукописи, такі як «Корпусний глосарій» коледжу Корпус-Крісті в Кембриджі, один з найдавніших англійських словників, та інші середньовічні кодекси з усієї Британії та континентальної Європи.
Читайте також:
Зібрав пазл. Американський вчений відновив античний текст 1600-річної давнини, склавши фрагменти пергаменту У кількох випадках на кількох сторінках одного й того ж рукопису було виявлено ДНК вірусу віспи овець, що свідчить про використання інфікованих тварин для їхнього виготовлення.
Оскільки пергамент, який використовувався для виготовлення цих документів, був виготовлений зі шкір худоби, такої як вівці, кози та велика рогата худоба, він служить унікальним біоархівом, зберігаючи здоров’я тварини на момент її смерті століття тому.
Одним із найнесподіваніших висновків нового дослідження стало виявлення вірусу віспи овець на пергаменті, виготовленому з телячої та козячої шкіри, що свідчить або про рідкісні випадки міжвидових інфекцій, або про забруднення під час процесу виготовлення пергаменту.
«Виготовлення пергаменту вважалося ремеслом, що зникає, але ми починаємо розуміти, скільки минулого воно зберегло. Цей проєкт показує, що пергаменти не лише зберігають нашу культурну історію протягом сотень років, але й описують хвороби нашої худоби в середньовічний період», — сказав доктор Кевін Г. Дейлі, доцент Школи сільського господарства та харчових наук UCD та керівник дослідження.
Читайте також:
Секретні накази. У Єгипті знайдено стародавні папіруси з листуванням римських центуріонів Поєднуючи вивчення рукописів із ще давнішими зразками зубів овець бронзової доби,
дослідження показує, що віспа овець загрожувала худобі понад 3700 років. На відміну від інших скелетних матеріалів, зуби можуть зберігати генетичні докази інфекції протягом тисяч років, забезпечуючи цінний запис про минулі спалахи.
Дослідницька група виявила найдавніші відомі випадки вірусу віспи овець у зубних залишках, знайдених у стародавніх поселеннях скотарів у Євразійському степу.
Порівнюючи ці давні послідовності із сучасними, вони оцінюють, що основні лінії каприпоксвірусів (вірус віспи овець, вірус віспи кіз та вірус нодулярної шкірної хвороби) розійшлися між 11 500 та 3 700 роками тому.
Читайте також:
Був загублений 700 років тому. Науковці знайшли та прочитали рідкісний рукопис про короля Артура та чарівника Мерліна «Стародавні геноми можуть допомогти нам зрозуміти, як еволюціонували ці патогени, що впливають на нас сьогодні. Ми виявили, що на відміну від вірусу віспи, геном вірусу віспи овець був дуже стабільним протягом останніх кількох тисячоліть», — додав Л’От.
Раніше NV Техно писав, що аналіз сувоїв Мертвого моря та історії династії Хасмонеїв дозволив розгадати багаторічну таємницю незвичного 364-денного календаря кумранської громади.
Вчені десятиліттями дискутували, чи була ця система практичною, чи існувала лише як ідеалізована концепція. Професорка Тель-Авівського університету Ешбал Рацон припускає, що правильними можуть бути обидва варіанти в різні періоди існування громади. Цілком імовірно, що секта користувалася цим календарем у перші роки, коли розбіжності в релігійних датах сприяли її відокремленню від єрусалимського істеблішменту та відходу в пустелю.
Читайте також:
