Археологи, які проводять розкопки в Тавшанли-Хююку на заході Туреччини, виявили 4000-річні відбитки собачих лап, що збереглися на глиняній цеглі з будинку бронзової доби.
Випадкові відбитки пропонують рідкісну можливість зазирнути в повсякденне життя в одному з найбільших поселень бронзової доби в західній Анатолії, пише Arkeo News.
Майже 4000 років тому собака пройшовся по свіжозробленій глиняній цеглі в поселенні в західній Анатолії, залишивши після себе низку слідів лап. Цегла зрештою стала частиною стіни будинку, пережила руйнівну пожежу та залишалася похованою протягом тисячоліть. Ця знахідка пропонує надзвичайно особистий зв’язок з мешканцями поселення бронзової доби. Хоча археологи регулярно знаходять кераміку, знаряддя праці та архітектурні залишки, такі випадкові знахідки зберігають короткі моменти повсякденної діяльності, які рідко зустрічаються в археологічних даних.
Читайте також:
Нічна активність. Люди можуть порушувати сон собак частіше, ніж навпаки, — дослідження Міністр культури і туризму Туреччини Мехмет Нурі Ерсой оголосив про знахідку 26 жовтня,
назвавши відбитки невеликим, але визначним слідом життя чотиритисячолітньої давності. Команда розкопок під керівництвом професора Еркана Фідана з Університету Біледжик Шейх Едебалі знайшла глиняну цеглу серед зруйнованих залишків будівлі, зруйнованої пожежею.
Глиняна цегла була поширеним будівельним матеріалом в Анатолії бронзової доби. Робітники змішували ґрунт, воду та солому, формували з суміші цеглу та залишали їх сушитися на сонці. У Тавшанлі-Хююку собака, ймовірно, перетнув одну з цих цеглин, перш ніж глина затверділа, залишивши відбитки лап на її поверхні.
Коли матеріал висихав, відбитки залишалися. Згодом будівельники вбудували цеглу в стіну будинку, де вона й залишалася, доки пожежа не знищила конструкцію. Обвалені уламки захищали цеглу та її незвичайні позначки, доки археологи не натрапили на них під час розкопок.
Читайте також:
13 000 років. Археологи виявили останки одного з перших домашніх собак в Америці Ця знахідка надає прямі докази присутності тварини в поселенні, хоча за самими лише відбитками неможливо встановити, чи належав собака до домогосподарства,
чи вільно пересувався громадою. Тим не менш, вони пропонують інший погляд на доісторичне місто, яке зазвичай вивчають крізь його будівлі, предмети та шари руйнувань.
Тавшанли-Хююк розташований на рівнині Тавшанли, приблизно за кілометр на південь від сучасного міста. Займаючи площу щонайменше 45 гектарів, він є одним з найбільших доісторичних поселень західної Анатолії, заселення якого сягає приблизно 8000 років.
З 2021 року Фідан та його команда досліджують заселення поселення бронзової доби, виявляючи значні архітектурні залишки та докази насильницького руйнування приблизно 3700 років тому. Серед найвражаючих відкриттів були два людські скелети, витягнуті зі згорілих будівель. Один з них зберіг обвуглені залишки мозку та шкірної тканини, що є незвичайним свідченням умов під час руйнування поселення.
Читайте також:
Шульга чи правша. Вчені нарешті знайшли надійний спосіб визначити, яку лапу собака вважає головною Розкопки також виявили зв’язки Тавшанли з ширшими мережами обміну бронзової доби. У 2024 році археологи виявили 3750-річну фаянсову циліндричну печатку в шарі руйнувань,
пов’язаному з кінцем періоду ассирійських торговельних колоній. Цей рідкісний предмет підтвердив докази того, що західноанатолійські громади брали участь у торговельних мережах, що поширювалися на центральну та східну Анатолію.
Раніше NV Техно писав, що фрагмент щелепної кістки, знайдений глибоко під землею в печері Гофа (ущелина Чеддер, графство Сомерсет), змусив істориків та біологів переглянути хронологію взаємин людини й собаки.
Генетичний аналіз підтвердив, що ця знахідка належала одній із найдавніших одомашнених собак. Виявилося, що люди та їхні чотирилапі супутники жили пліч-о-пліч у Британії ще 15 000 років тому — за тисячі років до того, як людство приручило сільськогосподарську худобу чи котів.
Читайте також:
Сліди давнього схрещування. Дослідники виявили, що чихуахуа мають гени койотів
