ШІ-агенти поступово переходять від пошуку товарів до оформлення замовлень і запуску платежів. Для інтернет-магазинів це змінює шлях покупця: частина рішень відбуватиметься в чаті, а платіжна система й далі перевірятиме та оброблятиме транзакцію. Раніше ми писали, як ШІ приводить покупців в український e-commerce.
Про можливості ШІ-агентів і роль платіжної інфраструктури йдеться в аналізі WayForPay.
ШІ-агенти в онлайн-магазинах: як рекомендація перетворюється на покупку
Агентна комерція, або agentic commerce, охоплює покупки, у яких цифровий помічник не лише радить товар, а й виконує дії. Він може зібрати кошик, передати замовлення та ініціювати оплату. Рівень автономності залежить від дозволу людини: агент або просить підтвердження перед кожною покупкою, або діє за встановленими правилами й лімітом.
WayForPay наводить дані Adobe: у листопаді-грудні 2025 року переходи з генеративного ШІ на американські торговельні сайти зросли на 693,4% проти такого самого періоду роком раніше. Однак зростання переходів не означає, що агенти самі завершили покупки. Користувачі могли перейти за рекомендацією чатбота й оплатити замовлення самостійно.
McKinsey оцінює потенційні продажі товарів за участю ШІ-агентів у $3–5 трлн до 2030 року. Це прогноз, а не поточний обсяг ринку. Водночас дослідження Visa про ставлення українців до ШІ-шопінгу показує, що готовність передати агенту самостійне рішення про оплату поки обмежена.
Платіжна інфраструктура для ШІ-агентів: де потрібні контроль і згода клієнта
ШІ визначає послідовність дій, але для переказу коштів потрібні платіжний інструмент, перевірка запиту та підтвердження результату. Через API магазин може створити рахунок, передати посилання для оплати й отримати статус транзакції. Сам факт наявності API не означає, що магазин уже підтримує повністю автономні покупки.
Перед запуском такого сценарію бізнесу варто визначити:
- які товари та продавці доступні агенту;
- максимальну суму й інші умови покупки;
- коли система має просити підтвердження клієнта;
- як покупець зможе перевірити операцію або повідомити про помилку.
У матеріалі WayForPay зазначено, що протоколи на кшталт AP2 від Google мають фіксувати доручення користувача й умови покупки. Для бізнесу практичний сценарій може починатися з помічника, який консультує та готує замовлення, а клієнт сам підтверджує оплату. Такий підхід узгоджується з тенденцією, коли ритейл тестує agentic commerce, але залишає контроль фінансового рішення за покупцем.
