Українські річки катастрофічно заростають синьо-зеленими водоростями. Цей процес, якщо його не зупинити, призводить зрештою до перетворення водойм на болота. Причому заболочення вже торкнулось не лише малих річок, але й головної водної артерії України — Дніпра. Однак, попри очевидну катастрофу, є природний спосіб зарадити розповсюдженню цих шкідливих водоростей.
Що може зарадити ситуації із поширенням синьо-зелених водоростей, розповів кандидат біологічних наук Олег Маренков у коментарі для glavcom.
Українські річки влітку дедалі частіше стикаються з інтенсивним "цвітінням" води, яке пов’язане із надмірним поширенням синьо-зелених водоростей. Одним із природних способів стримати розмноження ціанобактерій, які спричиняють цей процес, може бути білий товстолобик, каже Олег Маренков.
За словами науковця, масове розмноження ціанобактерій у Дніпрі та невеликих річках пов’язане одразу з кількома чинниками. Серед них — тривала спека, недостатня проточність водойм, а також надходження у воду під час дощів фосфатів та залишків добрив. Додатковою проблемою є те, що в українських водоймах практично відсутні природні організми,
здатні споживати ці мікроорганізми у достатній кількості.
Саме тут, на думку біолога, може допомогти товстолобик. Ця риба активно живиться водоростями та може використовуватися для біологічної меліорації водойм.
Водночас природне відновлення популяції товстолобика в українських умовах є обмеженим. Тому для підтримання необхідної кількості риби водойми потрібно зариблювати штучно.
Масштаби її споживання водоростей досить значні: для набору приблизно одного кілограма маси товстолобику потрібно з’їсти орієнтовно 32–35 кілограмів водоростевої біомаси. До речі, саме цю рибу активно використовують у водоймах-охолоджувачах атомних станцій. Туди спеціально запускають товстолобика, щоб він «випасав» водорості і не давати охолоджувачу заростати.
Таким чином, контрольоване зариблення річок та інших водойм товстолобиком потенційно може стати одним із інструментів боротьби з літнім "цвітінням" води. Такий підхід здатен сприяти зменшенню кількості токсичних ціанобактерій і, відповідно, покращенню стану водних екосистем.
Нагадаємо, за прогнозами науковців, до 2060 року наша планета може втратити понад половину водосховищ.
