Завдяки новітнім методам датування вчені встановили, що давні люди заселили Убейдію в долині річки Йордан щонайменше 1,9 мільйона років тому, що докорінно змінює уявлення про хронологію розселення людства за межами Африки.
Міжнародна група вчених на чолі з професором Арі Матмоном із Єврейського університету в Єрусалимі, професором Омрі Барзілаєм із Хайфського університету та професором Міріам Бельмакер з Університету Талси здійснила відкриття, що змушує переглянути хронологію ранніх міграцій наших предків.
Читайте також:
Homo erectus ще може дивувати. Вчені з’ясували, що предок сучасної людини з’явився набагато раніше, ніж вважалося Нові дослідження свідчать, що відома археологічна пам’ятка Убейдія, розташована в долині річки Йордан, має вік щонайменше 1,9 мільйона років. Це відсуває час появи перших представників роду Homo у цьому регіоні на сотні тисяч років у глибше минуле, ніж указували попередні наукові оцінки. Раніше вважалося, що це відбулося в період від 1,2 до 1,6 мільйона років тому.
Нові дані ставлять Убейдію в один ряд із Дманісі в Грузії, роблячи її одним із найдавніших відомих місць людської діяльності за межами Африканського континенту.
Примітно, що збіг у часі існування цих двох пам’яток вказує на те, що давні популяції розселялися в різні куточки планети майже одночасно. Ба більше, це свідчить про те, що міграційні хвилі супроводжувалися поширенням різних технологічних традицій. Якщо в Дманісі переважали простіші знаряддя олдувайської культури, то в Убейдії виявлено багатий шар ашельської традиції, для якої характерні складніші, ретельно оброблені з обох боків кам’яні ручні рубила. Це означає, що розвиток технологій і розселення людей відбувалися не в суворій послідовності, а паралельно в різних групах.
Щоб усунути будь-які сумніви щодо віку об'єкта, дослідники застосували комплексний підхід, що поєднує три незалежні й передові методи датування.
Перший метод — датування за космогенними ізотопами — ґрунтується на вимірюванні рідкісних ізотопів, що утворюються під впливом космічних променів на поверхні Землі, а після потрапляння під землю розпадаються з постійною швидкістю.
Другий метод полягав в аналізі палеомагнітних властивостей озерних відкладів, що зберегли орієнтацію магнітного поля Землі часів епохи Матуяма,
яка розпочалася понад 2 мільйони років тому. Третім інструментом стало уран-свинцеве датування скам’янілих мушель прісноводних равликів-меланопсисів, що дозволило визначити точний мінімальний вік геологічних шарів із знаряддями праці.
Під час роботи вчені зіткнулися з проблемою: деякі початкові ізотопні вимірювання вказували на вік близько 3 мільйонів років. Однак подальший детальний аналіз геологічної структури рифтової зони Мертвого моря пояснив цю розбіжність. З’ясувалося, що осадові породи пройшли тривалий цикл повторного розмивання та перевідкладення: давній матеріал був похований задовго до того, як остаточно сформував берегову лінію стародавнього озера Убейдія.
Зіставивши всі геологічні та біологічні дані, вчені переконливо довели, що Убейдія була ключовим осередком ранньої людської діяльності 1,9 мільйона років тому. Це відкриття не лише збагачує наші знання про еволюцію та адаптацію давніх людей до нових умов довкілля, а й відкриває нові горизонти для вивчення того, як наші предки освоювали різні регіони планети.
Читайте також:
Людина з минулого. Дослідники реконструювали обличчя найдавнішого відомого представника Homo sapiens
