За кордоном

CNN: Європа побоюється того, що Трамп, Сі та Путін можуть обговорити за зачиненими дверима в Китаї

Cьогодні о 1:45•ZN,ua

Що саме президенти Дональд Трамп, Владімір Путін і Сі Цзіньпін обговорюватимуть під час своєїбезпрецедентної тристоронньої зустрічі в китайському Шеньчжені в четвер, залишається вкрай невизначеним. Але, можливо, саме в цьому й полягає задум, йдетьсяу матеріалі CNN.

Зазвичай саміт такого рівня передбачає завчасне узгодження чітких результатів і стає кульмінацією багатомісячного інтенсивного планування та обміну сигналами.

Однак усе, що передувало зустрічі в Шеньчжені, має небагато значення, коли серед учасників є такий непередбачуваний гравець, як Трамп.

Однією з головних тем називали нерозповсюдження ядерної зброї, хоча значного прогресу не очікують. І це не кажучи вже про «забезпечення миру в усьому світі» — ще один пункт порядку денного, за словами китайської сторони.

Тиждень самітів в Азії: Вашингтон і Пекін тягнуть на свій бік країни регіону

Аж раптом Трамп згадав Іран, Україну, Nvidia і навіть припустив можливість зустрічі з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином.

Для світових лідерів не є чимось незвичним відхилятися від підготовленого сценарію. Проте рідко коли це було настільки ризиковано,

як буде в четвер. Особливо коли йдеться про Україну.

У понеділок Трамп згадав про найтривалішу війну, що нині триває в Європі, припустившись обмовки та вдавшись до сарказму.

Він назвав Україну «моєю улюбленою темою» і додав: «Україна втрачає — Україна - Росія втрачають 25 тисяч солдатів на місяць» — майже викресливши зі свого речення жахливі втрати Росії.

Для Трампа Україна — це подразник, який сам зазнав вторгнення, не погодився на запропонований ним поспіхом мир із болісними поступками й постійно програє.

РФ за місяць втрачає в Україні майже стільки ж військових, скільки США за 14 років у В’єтнамі — Рютте

Зустріч у Шеньчжені є ризикованою не тому, що Київ та його європейські союзники раптом піддадуться будь-яким заявам, які пролунають за її підсумками. Вони вже достатньо звикли до мінливості Вашингтона.

Небезпека полягає у прагненні Трампа подобатися впливовим авторитарним лідерам, у тому, про що вони можуть домовитися за зачиненими дверима, а також у тому, як це вплине на впевненість Путіна та сприйняття Сі психічного стану Трампа.

Путін без жодних зусиль отримав свій момент на світовій арені.

Це дозволить йому на один день представити Росію глобальною наддержавою, якою вона колись була, а не державою, яка нині ціною величезних зусиль і жорстокості намагається знову набути цього статусу.

Тривога серед європейських посадовців відчутна.

«Трамп слухає останню людину, з якою розмовляв, тому саме це визначатиме його заяви», — сказав CNN один із європейських посадовців на умовах анонімності.

Європейський дипломат зазначив: «Важко уявити, що ця зустріч принесе щось хороше для європейської безпеки».

Трамп, Сі та Путін у Шеньчжені: чим це загрожує Києву й Токіо

Інший високопоставлений європейський посадовець заявив, що сам вигляд тристороннього саміту «звісно, жахливий для нас», але менше переймався можливістю укладення якоїсь масштабнішої угоди.

Перший посадовець назвав зустріч «мрією Путіна», яка відкриває шлях до його повернення на світову арену.

Він додав, що одним із ключових питань для Трампа буде те, «хто стоятиме посередині на спільному фото великих хлопців».

Ця фотографія трьох лідерів після зустрічі скаже більше за тисячу слів про занепад Заходу.

На ній будуть чоловік, який майже п'ять років тому без жодної провокації вторгся в Україну, його головний фінансовий покровитель і президент США, який відмовився від десятиліть американської політики, щоб через обмеження військової допомоги змусити Київ погодитися на невигідну угоду.

Le Monde: чим корисна Путіну зустріч із Трампом і Сі, якщо вона нічого не дасть

Один із головних ризиків полягає в тому,

що Трамп погодиться з російським наративом або вигаданим представленням ситуації на фронті й відчує себе зобов'язаним дотримуватися угоди, поспіхом укладеної з двома авторитарними лідерами, якими він не надто приховано захоплюється.

Багато європейських посадовців, із якими поспілкувалася CNN, плекають слабку надію, що Пекін може стати добросовісним посередником у війні.

Такі сподівання ґрунтуються на тому, що Сі, схоже, тиснув на Путіна, аби той стримав погрози застосування ядерної зброї, Китай утримався від повномасштабного озброєння Росії під час війни, а Пекін прагне стати глобальною наддержавою, здатною забезпечувати реальні зміни.

Однак цей оптимістичний погляд не враховує, наскільки важливо для Китаю, щоб Москва не програла війну й не зазнав приниження ще один ключовий союзник.

Китай прагне перебудувати світ під себе та перетворює саміт АТЕС на демонстрацію свого впливу — FT

Він також ігнорує те, як США цього року безцеремонно обійшлися з Іраном і Венесуелою — двома союзниками Китаю, за приниження яких Пекін, можливо, хотів би побачити своєрідну помсту у вигляді поразки колективного Заходу в Україні.

Минулий місяць приніс Україні та європейським країнам НАТО низку ударів, замаскованих під американський мирний процес.

Його очолюють зять Трампа Джаред Кушнер і його друг Стів Віткофф— два посланці з обмеженим дипломатичним досвідом і ще меншою кількістю дипломатичних успіхів.

Спочатку Трамп уклав угоду про закупівлю російського дизельного пального перекресливши роки санкцій і відкривши шлях до поповнення військової скарбниці Кремля.

Потім відбулися загадкові припинення обміну американськими розвідувальними даними тароботи сервісів Starshield, життєво важливих для захисту України від російських ракет. Білий дім, схоже, натякав, що цього або не було, або не мало бути.

Під час зустрічі в Кремлі минулого місяця Віткофф назвав Путіна «гуманістом» після того, як той звільнив американського вчителя-пенсіонера та ветерана армії США Стівена Габбарда.

Потім Кушнер після зустрічі з посланцем Путіна у Вашингтоні переосмислив мирний процес як спробу створити нову архітектуру європейської безпеки.

Цим він підіграв кремлівському наративу про те, що справжнім агресором є сусіднє НАТО,

а не Росія, яка вторглася до сусідньої Грузії у 2008 році та двічі до України — у 2014 і 2022 роках.

Кушнер заявив про готовність Путіна до миру, але «за певних умов»

Після того як під час мирного саміту для України запровадили додаткові обмеження Starshield, Кушнер вирушив до Москви, сподіваючись, що Путін «благословить» приєднання Європи до тристоронніх мирних переговорів.

Повернувшись, він заявив, що Путін дав згоду, але Кремлькатегорично спростував його слова.

І нарешті, за словами президента України Володимира Зеленського, Кушнер, схоже, запропонував гарантії безпекина кшталт натівських в обмін на відмову України від решти Донбасу.

І це лише те, що відомо громадськості.

Не буде надто великим перебільшенням розглядати саміт у Шеньчжені як кульмінацію поступового зближення Трампа з орбітою Москви. Його публічні дії не свідчать про жодний інший напрямок.

Він навіть припустив, що Путін міг би діяти щодо України «значно жорсткіше». Це твердження може стосуватися лише російського ядерного арсеналу, зважаючи на те, що Росія щоночі виснажує свої звичайні озброєння,

обстрілюючи українське небо.

Кремлю сподобалася заява Трампа про те, що Росія може діяти жорсткіше

Це не буде другою Ялтою, якої так побоюються, коли світові держави ділять між собою світ.

Перший Ялтинський саміт 1945 року розділив світ після найстрашнішого конфлікту в його історії. У ньому брали участь троє переможців, імперії яких згодом або занепали, або розквітли.

У Шеньчжені зустрінуться зовсім інші люди.

Трамп і Путін ведуть різні, але невдалі війни, які самі вирішили розпочати, і є старіючим уособленням згасання могутності своїх держав.

Сі керував жорстким, вражаюче ефективним і стрімким піднесенням глобальної технологічної наддержави, але досі уникає конфлікту у власній потенційній війні за вибором — вторгненні на Тайвань.

Після Другої світової війни історія не мала іншого вибору, окрім як прислухатися до Трумена, Сталіна та Черчилля.

А от Шеньчжень вона, можливо, вирішить проігнорувати.

Однак шкода не обов'язково полягатиме в тому, що Трамп після зустрічі повторюватиме тези Кремля.

Або в тому, що Путін отримає майданчик на світовій арені для своїх фейкових історичних лекцій про російську жертовність і вищість.

Або в тому, що Сі — ймовірно, наймасштабніший авторитарний правитель в історії — виглядатиме серед них розсудливим і спокійним.

Подарунок Москві полягає в тому, наскільки слабким буде опір, який відчує Путін.

Двоє найвпливовіших людей світу, найімовірніше, не чинитимуть на нього особливого тиску за зачиненими дверима й не вимагатимуть негайного припинення вогню чи тривалого миру в Україні.

Натомість тиск буде спрямований на поступки з боку України та Європи.

Тиск Трампа на Україну може зіграти на користь Китаю — WSJ

Мирний процес може пережити ще одне дивним чином проросійське перезавантаження, яке дасть Кремлю додаткові місяці, щоб спробувати захопити невеликі ділянки Донбасу або змусити українських матерів і дітей пережити ще одну морозну зиму.

У цих старіючих лідерів залишається небагато часу, щоб змінити світ: Сі — 73 роки, Путіну — 74, а Трампу — 80.

Можливо, це лише короткий сплеск на історичній кривій авторитаризму.

Але час спливає, і це робить останні два роки нинішнього президентства США особливо небезпечними.

кремль, Дія, Крива, Сигнал, фронт

Читайте ще